І. Кревецький розпочав роботу в бібліотеці НТШ у 1905 р. з упорядкування бібліотечних збірок після свого попередника та організаційного забезпечення функціонування бібліотеки, що передбачало приймання й опрацювання нових надходжень документів, виокремлення їх дублетних примірників, розміщення книг, передання видань до оправи, обслуговування читачів тощо.

Призначений у 1909 р. на посаду директора бібліотеки, І. Кревецький, крім загального керівництва, займався цілеспрямованим комплектуванням бібліотечних фондів, що стало його першочерговим завданням, веденням каталогу й інвентарних книг, керівництвом відділу рукописів і стародруків, листування з науковими інституціями щодо обміну виданнями, формуванням окремих відділів. І. Кревецький укладав звіти про результати роботи бібліотеки за певний період (квартальні, річні), що, крім типової статистики, містили додаткову інформацію, завдяки якій простежено найважливіші моменти існування установи.

У дисертації досліджено, що у довоєнні роки І. Кревецький переважно виконував комплекс повсякденної бібліотечної роботи - каталогізування, інвентаризацію, комплектування, консервування видань та обслуговування читачів. Найважливіше завдання бібліотекаря полягало в підтримуванні уже налагоджених та встановленні нових контактів із українськими та європейськими науковими установами і приватними особами, книгарнями та антикварними магазинами, що давало можливість отримувати потрібну літературу й обмінюватися з ними виданнями НТШ та дублетними бібліотечними примірниками.

На основі аналізу архівних джерел встановлено, що в 1908 р. НТШ налагодило контакти з понад 200 науковими українськими та зарубіжними інституціями, зокрема з 16 Академіями наук, 145 науковими товариствами, 40 редакціями часописів. Вони надсилали свою літературу бібліотеці (18-ма мовами), за що в обмін отримували праці товариства. А 1911 р. до бібліотеки надходили видання вже від 335 наукових установ - 26 Академій наук, 196 наукових товариств, комітетів, комісій тощо, 113 редакцій часописів.

Подані цифри свідчать про репутацію, яку мало НТШ у науковому світі і про успіхи директора бібліотеки, який зміг налагодити тісні обмінні зв'язки майже з усіма вагомими слов'янськими та іншими іноземними науковими інституціями.

У дослідженні виокремлені джерела надходження літератури до бібліотечних фондів, насамперед україніки, адже, саме в цьому полягало основне завдання бібліотеки НТШ - збирання всіх українознавчих друкованих та рукописних матеріалів. Представлена кількісна характеристика бібліотечних фондів засвідчила, що книжкові фонди бібліотеки впродовж 1905 р. - першої половини 1914 р. збільшилися майже в два з половиною рази порівняно з попереднім періодом (1893-1904 рр.).

З того часу бібліотека НТШ на чолі з І. Кревецьким стала центром наукової роботи українських та частково зарубіжних учених, що вимагало належної організації праці та комплектування фондів.

І. Кревецький забезпечував цілеспрямоване поповнення фондів книгозбірні, прагнув зібрати, передусім, максимально повний комплект україніки. Так, на кінець 1913 р. обсяг бібліотечних збірок окреслювався такими кількісними показниками: у відділі друків - 26.201 видання у 70.238 томах, у відділі рукописів - 460 справ. Для початку ХХ ст. це вже була велика бібліо-тека (порівняно з початковими 21.000 од. зб. на початок 1905 р.), але цінність її полягала не так у кількості зібрань, як у їх якості. Вона вигідно відрізнялася від інших книгозбірень саме добором книжкових раритетів, оскільки мала найповнішу збірку україніки.

Завдяки організаційній діяльності І. Кревецького з кожним роком збільшувалася кількість бібліотечних надходжень, і зокрема спеціальної наукової літератури з різних галузей знань, яка приваблювала все більшу кількість відвідувачів-науковців. Тому бібліотека швидко стала найбільшим на українських землях сховищем українознавчої літератури, скарбницею цінних рукописів й архівних матеріалів - єдиною, яка відповідала культурним потребам української суспільності.

У розділі розглянуто короткотривалу (весна 1920 р. - осінь 1921 р.) діяльність І. Кревецького у ВБУ, де він завідував відділом україніки, а також займався постачанням - у різних установах підбирав літературу, призначену бібліотеці. Опрацьовані архівні матеріали дозволили встановити, що І. Кревецькому належали перші методичні розробки щодо виокремлення книжкового фонду у відділ україніки, завдяки яким розпочалося ведення каталогу книг з української тематики, та розробив нові правила каталогізації. Важливого значення набуло забезпечення бібліотекарем зв'язків із зарубіжними бібліотеками, науковими та видавничими установами і товариствами, антикварними магазинами щодо обміну виданнями.

За звітами про роботу та архівними матеріалами розглянуто повоєнну діяльність І. Кревецького (1922-1939 рр.) як директора бібліотеки НТШ, з'ясовано погляди І. Кревецького на комплектування, систематизацію фондів, використання коштів на придбання літератури, стан організації та збереження фондів, обслуговування читачів.

У ході дослідження встановлено, що цілковита налагодженість та стабільна плинність усіх напрямів бібліотечної роботи до Першої світової війни були практично зруйновані з її початком. Із завершенням військових подій, із зміною політичної ситуації існування книгозбірні значно ускладнилося. Також встановлено, що припинилася фінансова допомога товариству, у зв'язку з чим і бібліотека втратила засоби для функціонування. Митна служба Польщі утруднювала отримання видань з-за кордону, проводилися часті конфіскації зарубіжної літератури, надісланої бібліотеці, заборонялося передплачувати і отримувати видання з УРСР.

У повоєнні роки загострилася внутрішні проблеми - нестачі приміщень для бібліотеки та персоналу, що негативно впливало на розвиток книгозбірні й умови праці робітників. Незважаючи на значні труднощі І. Кревецькому вдалося відновити функціонування бібліотеки, продовжити її розвиток та зібрати 300.000 фонд.

Аналізування бібліотечної діяльності І. Кревецького на тлі культурно-історичних подій першої половини XX ст. дозволило засвідчити значний внесок ученого в розбудову бібліотеки НТШ та певну його роль у розвиток ВБУ. Отже, довоєнна діяльність І. Кревецького у бібліотеці НТШ відзначалася відповідальністю в реалізації систематичної бібліотечної роботи, організації формування бібліотечних фондів, налагодженні джерел комплектування, вирішенні організаційно-структурних питань, що дало можливість директору збільшити книжкові фонди бібліотеки майже в два з половиною рази порівняно з попереднім періодом (1893-1904 рр.), що нараховували вже 70.000 од. зб. Післявоєнний період роботи І. Кревецького у бібліотеці НТШ характеризувався складними як внутрішніми, так і зовнішніми політичними чинниками. Саме в цей час найяскравіше виявилися організаційні здібності та самовідданість бібліотекаря, завдяки чому остаточно нормалізувалося перерване війною функціонування книгозбірні. Зусилля І. Кревецького незмінно спрямовувалися на послідовне зростання бібліотечних фондів, встановлення професійних зв'язків із багатьма науковими установами, усвідомлення громадськістю значення книгозбірні, що виявлялося в її доволі численних дарах, а також - зростання кількості відвідувачів, для яких директор намагався розширити спектр бібліотечно-бібліографічних послуг та створити кращі умови обслуговування. Бібліотечна робота І. Кревецького у ВБУ виявила, крім організаторських, й науково-методичні навички вченого - він перший розробив проект організації спеціалізованого фонду “Україніка” та нову інструкцію з опра-цювання книжок під час каталогізації. Бібліотечна діяльність І. Кревецького засвідчила його високий професіоналізм, працелюбність, відповідальне ставлення та відданість улюбленій роботі, що є взірцем для сучасних представників бібліотечно-інформаційної сфери.

У третьому розділі - “Науково-бібліографічна спадщина І. Кревецького (1903-1934 рр.)” - охарактеризовано становлення вченого як бібліографа, висвітлено його участь у роботі бібліографічної комісії НТШ, здійснено тематико-типологічний аналіз бібліографічного доробку І. Кревецького на сторінках “Записок НТШ” (1903-1912, 1924), “ЛНВ” (1904-1907, 1909-1912) та “Нової зорі” (1928-1932), який нараховує понад 230 рецензій.

Дослідження плідної діяльності вченого у бібліографічній комісії товариства дозволила з'ясувати, що підґрунтям для створення національної бібліографії він вважав якнайповніше укомплектовані бібліотечні фонди.

Аналіз бібліографічних досліджень І. Кревецького в “Записках НТШ” за тематикою рецензованих праць (109 розвідок) дозволив виокремити такі їх групи: бібліотекознавство, бібліографія, персоналії, мемуари, літературознавство, історія української періодики, архівознавство, історія шкільництва, мистецтво, філологія, історія. Їхнє вивчення засвідчило, що за тематичною спрямованістю найбільша кількість рецензій бібліографа належить працям історичної проблематики. В дисертації представлено 34 рецензії на 40 історичних праць переважно українських та польських авторів (як книжкових видань, так і статей в періодиці), майже всі з яких присвячені історії України, більшість - історії Галичини. Серед видань цієї групи варто відзначити відгуки І. Кревецького на розвідки Ф. Свистуна, Ф. Яворського та Б. Павловського, що торкалися історичного минулого м. Львова, низку праць І. Свєнціцького з історії Східної Галичини та Закарпаття, зокрема, відносин краю з Російською імперією. Вченим ґрунтовно проаналізовано фундаментальні праці істориків С. Томашівського та В. Липинського.

На сторінках часопису бібліографом здійснено огляд 7 бібліографічних праць, аналіз яких дозволив ствердити, що повнота, систематичність, точність були основними вимогами, які ставив вчений до української бібліографії. Зокрема, це чітко простежено в його відгуках на покажчики А. Міловідова “Старопечатныя славяно-русскія изданія, вышедшія изъ западно-русскихъ типографій ХVІ-ХVІІІ вв.” та І. Свєнціцького “Опись музея Ставропигійскаго Института во Львов?” і “Каталогъ книгъ церковно-славянской печати”.

Численно представлено відгуки І. Кревецького на розвідки, присвячені особистостям - М. Бережкова “М. Е. Марковъ и его рукописный сборникъ о черниговской старин?”, О. Мончаловського “Письма П. А. Кулиша относящіяся къ времени и ц?ли его пребыванія во Львов?”, Ф. Свистуна “Крил. о. Никита Ижакъ яко цензоръ галицко-русскихъ изданій въ 1852-1857 гг.”, “Письма Михайла Качковскаго”, “Пропамятное письмо о. Алекс?я Ступницкаго […]”, О. Маркова “Изъ кореспонденціи М. Малиновскаго”, І. Созанського “Олександер Духнович” та А. Петрова “Рукописные матеріалы о. А. Петрушевича”.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5