30
Міністерство освіти і науки України
Полтавський державний педагогічний
університет імені В.Г.Короленка
Кафедра всесвітньої історії
АГРАРНИЙ РОЗВИТОК
НІМЕЧЧИНИ НАПЕРЕДОДНІ СЕЛЯНСЬКОЇ ВІЙНИ
(1524-1525 РР.)
Курсова робота
студента групи І-54
історичного факультету
Чаплянки Василя Васильовича
Науковий керівник:
кандидат історичних наук,
доцент
Волошин Юрій Володимирович
Полтава - 2004 З М І С Т
Вступ ..............................................................................................……….. 3
Розділ І
Розвиток продуктивних сил у сільському господарстві
Німеччини ………………………………………………………….…….. 6
Розділ ІІ
Соціальне становище німецького селянства наприкінці ХV --
на початку ХVІ століття ……………………………………..………… 10
Розділ ІІІ
Селянські бунти як вияв невдоволення феодальними відносинами
на селі …………………………………………………………………..... 18
Висновки .....................................................//........................................... 28
Список використаної літератури ........................................................ 32
В с т у п
Актуальність дослідження.
Для історії Європи доби Середньовіччя велике значення має Реформація та Велика селянська війна в Німеччині. Ці події ознаменували собою перші ознаки зародження антифеодальних настроїв у тогочасному суспільстві. Це були перші ознаки буржуазних революцій у Європі пізнішого часу. Саме протиріччя в аграрному розвиткові Німеччини кінця ХV -- початку ХVІ ст. дають поштовх для подальшого обуржуазнення суспільства.
Що ж являла собою Німеччина у згаданий нами період? Яким же був її аграрний розвиток? Чому селянство стало рушійною силою для зміни суспільної структури? Відповіді на всі ці питання повинна дати тема нашої курсової роботи “аграрний розвиток Німеччини напередодні Селянської війни (1524-1525 рр.)”.
Історіографія проблеми.
Детальну інформацію по досліджуваній проблематиці ми черпаємо з монографічної літератури. На жаль, такої не багато. Це лише доробки А.І.Неусихіна “Проблемы европейского феодализма” [16], М.М.Сміріна “Очерки истории политической борьбы в Германии перед Реформацией” [19], а також збірник “Социальные отношения и политическая борьба в Германии (ХІ-ХVІ вв.)” [20].
Та найбільш вдало і широко досліджувана проблематика показана в працях дослідників В.Є.Майєра (“Крестьянство Германии в эпоху позднего феодализма”) [14] та В.А.Єрмолаєва (“Крестьянское движение в Германии перед Реформацией”) [3].
Важливими є також статті авторів-дослідників, уміщені в спеціальних історичних журналах та збірниках праць -- “Средние века” та “Вопросы истории”. Зокрема, це статті істориків А.А.Луковцева [11; 12], М.І.Лєвіна [10], А.А.Євдокімова [2], Н.В.Савіна [18], Ю.К.Некрасова [15], В.Є.Майєра [13].
При написанні роботи була використана і література загального та підручникового характеру. Це “Всемирная история в 24-х томах” [1], “История Европы в 8-ми томах” [8], підручники О.Ієгера “История средних веков” [4], С.Д.Сказкіна “История средних веков” [6] та “История средних веков” за редакцією Колесніцького [5].
Об'єктом нашої курсової роботи виступає феодалізоване сільське господарство та сільські стани Німеччини кінця ХV -- початку ХVІ століття.
Предметом дослідження є аграрний розвиток німецьких земель у згаданий нами період та селянські виступи проти засилля феодальних порядків.
Метою курсового доробку є показати особливості розвитку сільського господарства, умови праці селян та їх супротив посиленню феодалізації суспільства у Німеччині напередодні Селянської війни 1524-1525 років.
Окреслена мета конкретизується у наступних завданнях:
показати особливості розвитку продуктивних сил у сільському господарстві Німеччини;
дослідити соціальне становище німецького селянства наприкінці ХV -- на початку ХVІ століття;
охарактеризувати соціальне розшарування селянства Німеччини в цей же період;
дати короткий аналіз селянським феодальним повинностям та податкам;
висвітлити селянські бунти перед Селянською війною в Німеччині 1524-1525 рр.
Матеріали даної курсової роботи можуть бути використані на уроках з історії середніх віків (7 клас) у загальноосвітніх школах, навчальних закладах нового типу -- гімназіях, коледжах, ліцеях тощо, а також у роботі шкільного історичного гуртка.
При всій стрімкості підйому міст і бюргерства, розмаху діяльності купецьких компаній і торгово-промислових фірм сільське господарство і дрібне ремісниче виробництво навіть у найбільш промислово розвитих районах у цей час залишалося основою економіки, а селянство -- основним працюючим і експлуатованим класом. Майже 90% населення проживало в селах і маленьких містечках, де сільськогосподарські заняття їхніх мешканців звичайно були найважливішим джерелом існування. Ренти із селянських господарств складали основу добробуту і соціального статусу світських і церковних феодальних сеньйорів і були важливою складовою частиною доходів міського патриціату. Німецьке село не залишилося осторонь від господарського підйому, яким з кінця XV ст. були охоплені не аграрні сфери економіки. Підйом цей не був настільки помітним у сфері розвитку знарядь праці й агрикультури; форми його прояву, ритм і соціальні наслідки були іншими, ніж у місті [8, 77].
До початку XVI ст. були переборені наслідки затяжної, висхідної ще до другої половини XIV ст. кризи. Кінець XV -- початок XVII ст. -- період сприятливої ринкової кон'юнктури, стрімкого зростання цін на продукцію сільського господарства. Ріст цін на предмети першої необхідності випереджав ріст цін на ремісничі вироби, загальне їхнє зростання перевершувало ріст оплати праці, сприяючи зубожінню економічно слабких ремісничих і селянських господарств і найманих робітників. Прогрес продуктивних сил у сільському господарстві найбільше яскраво виявлявся в новій хвилі внутрішньої колонізації, розширенні площі оброблюваних угідь за рахунок осушення заболочених ґрунтів у північних районах, розкорчування в лісистих районах Швабії, Верхньої Баварії, Вестфалії, більш інтенсивного використання земель у безпосередній близькості й у далекій окрузі міст (Рейнська область, Тюрингія, Саксонія, Вестфалія й ін.). Ґрунтувалися нові села в областях гірських розробок і зосередження плавильного виробництва в Ерцгебірзі і Тюрінгії, заселялися заново, розширювалися колись закинуті землі або ті, що збезлюділи в час епідемій і голодувань села, знову засівалися пустища [19, 50].
Прогрес був пов'язаний з поглибленням спеціалізації, інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва і ростом його товарності. Це мало як наслідок зміну аграрного ландшафту, ускладнення структури сільського господарства окремих регіонів. Уже до середини XV ст. цілком позначилися розходження німецьких земель в орієнтації їхнього сільськогосподарського виробництва. Східна і Північно-Східна Німеччина, Заельб'я -- область колонізації, родючих ґрунтів, орного землеробства. Зернове господарство Заельб'я не тільки постачало хлібом свої міста, але через Ганзу рано включалося в експортну торгівлю зерном із країнами Північної і Північно-Західної Європи. Зернове господарство в сполученні з дрібним скотарством було характерно і для західних, і для центральних областей “Старої” Німеччини (Вестфалія, Тюрінгія, Саксонія, Франконія). Навпроти, на півдні і південному заході зернові були рано потіснені більш дохідними технічними культурами (вайда, крап, шафран), виноградарством, тваринництвом. Районна спеціалізація підсилюється й ускладнюється протягом XVI ст. одночасно зі зміцненням надрегіональних господарських зв'язків, що нерідко призводило до перегрупування сільськогосподарських культур і занять в окремих областях -- Вестфалії, Нижній Саксонії, Тюрінгії, Гессену, де вайда і льон, городні культури потіснили зернові. Навіть у Заельб'ї поряд з розширенням посівів під жито -- основну експортну культуру -- виникають зони товарного виробництва льону: льон із Пруссії і Вестфалії вважався кращим [13, 294].
Цілі райони Німеччини жили за рахунок розведення худоби (область маршів між Фрісландією і Ейдерштедтом, села Ландсхуту). Попит на м'ясо, молочні продукти і вовну стимулював товарне скотарство, особливо вівчарство, поблизу великих міст у Рейнській області, по Майну, Дунаєві, Ельбі й ін. Для кельнських сукноробів-експортерів вирощувалася вайда на родючих землях Нижнього Рейну, у Вестфалії, Нижній Саксонії, Тюрингії; експортне пивоварство мало потребу в розведенні хмелю на великих площах [8, 78].
Отже, економічне зростання, ріст цін і попиту на продукцію сільського господарства сприяли розвитку товарно-грошових відносин у селі і залученню селянського і панського господарства у виробництво на ринок. Ступінь інтенсивності цього процесу, його форми і соціальні наслідки багато в чому визначалися пануючою у тій чи іншій області системою землекористування. Економічно сильні селянські господарства, що орієнтувалися на ринкову кон'юнктуру, одержали на початку XVI ст. найбільшого поширення на захід від Ельби, де розвиток аграрних відносин протікав в рамках сеньйорії і виробництво основної маси продукції здійснювалося не на панському домені, а у селянських господарствах -- у Вестфалії і Нижній Саксонії, Верхній Швабії, Верхній Баварії [8, 78]. Тут переважало спадкоємне право майорату, що перешкоджало дробленню селянських наділів, була поширена менерська і селянська оренда, роль панщини -- незначна. Розвитку господарської ініціативи селян-орендарів, спеціалізації їхніх господарств сприяло поширення іздольної оренди, що відкривала шлях для звільнення від феодальної залежності і можливості, що створювала, для еволюції феодальної ренти в капіталістичну. До числа заможних сільських мешканців належали також власники постоялих дворів і селяни, що займалися візництвом. Цілі села жили за рахунок обслуговування торгових комунікацій.
Страницы: 1, 2, 3
