Настанова по дорожньо-патрульній службі Державтоінспекції МВС України перераховує ці підстави більш детально. Зокрема, в п. 3.2.5. закріплено право інспектора ДАІ зупиняти транспортні засоби, якщо: 1) водій порушує правила дорожнього руху; 2) характер руху викликає підозру у здатності водія керувати транспортним засобом; 3) технічний стан транспортного засобу, його зовнішній вигляд або укладка вантажу не відповідають встановленим вимогам; 4) поведінка або зовнішній вигляд водія, пасажирів, транспорту, вантажу вказують на їх причетність до дорожньо-транспортної пригоди або злочину; 5) необхідно перевірити шляхові документи і документи водія, звірити реєстраційні дані при розшуку викрадених транспортних засобів, а також одержати інформацію про інші правопорушення. В останньому випадку фактично допускається зупинка транспортних засобів за відсутності правопорушення, тобто як адміністративно-запобіжного заходу, хоча відомчий нормативний акт в цьому випадку допускає невиправдане розширене тлумачення закону.

Встановлення підстав застосування цього заходу припинення має велике значення, тим самим поставлено заслін безпідставним зупинкам транспортних засобів. Закон України „Про дорожній рух” (ч. 1 ст. 16) встановив право водія знати причину зупинки транспортного засобу, а це означає, що працівник міліції зобов'язаний повідомити йому цю причину.

Крім підстав Настанова передбачає ряд обмежень у застосуванні зазначеного заходу. Так, забороняється, за винятком невідкладних випадків, зупиняти транспортні засоби на ділянках автомобільних шляхів з обмеженою видимістю, перед поворотом, безпосередньо перед або після вершини підйому, перед перехрестям, переходами, залізничними переїздами та в інших небезпечних місцях. Лише у невідкладних випадках дозволяється зупиняти автомобілі швидкої медичної і ветеринарної допомоги, пожежної та інших оперативних служб, які подають спеціальні світлові і звукові сигнали. До невідкладних віднесено випадки, коли є достовірні дані, що зазначені автомобілі викрадено, використовуються із злочинною метою або ними керують нетверезі водії.

Зупинка транспортних засобів повинна здійснюватись на мінімально короткий строк. Громадський же транспорт на маршрутах (автобуси, тролейбуси, трамваї) рекомендовано затримувати не більше 1-2 хвилин. Разом з тим в наш час виконати зазначену вимогу працівники міліції не завжди мають можливість. Справа в тому, що в наш час про будь-яке порушення правил дорожнього руху має бути складено протокол, оскільки в цих випадках вже не дозволяється стягувати штраф на місці вчинення проступку. Скласти ж протокол протягом короткого строку практично неможливо.

Зупинка транспортного засобу здійснюється жестом руки, жезлом, або диском з червоним сигналом чи світлоповертачем. При цьому працівник міліції повинен спочатку вказати на транспортний засіб, який має зупинитись, а потім на місце, де його слід зупинити. Жести працівника міліції мають бути зрозумілими усім учасникам руху, подаватися своєчасно і так, щоб їх виконання не створювало аварійної обстановки. Після зупинки транспортного засобу працівник міліції повинен без затримки підійти до водія, відрекомендуватися і сформулювати вимогу, необхідну для здійснення відповідної перевірки.

Заборона експлуатації транспортних засобів може бути викликана, перш за все, неналежним технічним станом цих засобів. Підставами для такої заборони в ст. 37 Закону «Про дорожній рух» названо: порушення правил, нормативів і стандартів у частині забезпечення безпеки дорожнього руху під час виготовлення транспортних засобів; переобладнання транспортних засобів з порушеннями відповідних правил; технічні неполадки, при яких експлуатація транспортних засобів не допускається; невідповідність реєстраційних даних записам у свідоцтві про реєстрацію (технічному паспорті, технічному або реєстраційному талоні); невідповідність державних номерних знаків вимогам стандартів або реєстраційним документам; відсутність талона про проходження державного технічного огляду.

Крім цього, вищезгадана Настанова передбачає можливість заборони експлуатації транспортних засобів при порушеннях, не пов'язаних з технічним станом цих засобів. Такими порушеннями є керування транспортними засобами особами, які не мають або позбавлені права керування, передача керування зазначеним особам, відсутність у водія необхідних документів, керування транспортними засобами водіями у стані сп'яніння, передача керування особам, які перебувають у стані сп'яніння, ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння.

Як видно із сказаного, точніше в цих випадках було б говорити не про заборону експлуатації, а про припинення руху транспортного засобу, оскільки ним керує особа, яка не має на це права. Адже якщо транспортним засобом стане керувати належна особа, ніякої небезпеки його експлуатація не становитиме.

Заборона експлуатації транспортних засобів застосовується посадовими особами Державтоінспекції, які в цих випадках вилучають номерні знаки транспортного засобу або затримують ці засоби і доставляють їх для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках до усунення порушення. Виняток становлять випадки, коли транспортні засоби перебувають на обліку в іншому місті чи районі (крім району в місті), а також якщо несправність усунено на місці.

В практичній діяльності міліції заборона експлуатації транспортних засобів застосовується досить часто. Про заборону експлуатації транспортного засобу робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, який складається у цих випадках, оскільки всі порушення правил забезпечення безпеки дорожнього руху, які становлять підставу застосування зазначеного заходу припинення, як правило, визнаються адміністративними проступками. Зміст цього протоколу визначено в ст. 256 КпАП.

Вищезгадана Настанова вимагає при вилученні номерних знаків складати також акт про огляд транспортного засобу, в якому дається детальна характеристика технічного стану транспортного засобу. Думається, що такий документ повинен складатися також у випадках поміщення транспортного засобу для тимчасового зберігання на спеціальному майданчику чи стоянці. Про заборону експлуатації іногороднього державного транспортного засобу робиться відповідний запис у шляховому листі.

Нарешті, допускається заборона руху транспортних засобів в конкретних несприятливих умовах. Після того, як подібні умови відпадуть, експлуатація поновлюється. Так, в разі несправності освітлювальних приладів забороняється рух транспортного засобу в темний час доби, при остаточній висоті малюнка протектора хоч однієї із шин, меншій встановленої межі, - рух по слизькій дорозі, у разі недостатньої ефективності обігріву лобового скла - рух при низькій температурі навколишнього повітря, якщо не працює склоочисник або склоомивач з боку водія - рух при мокрій, забрудненій проїжджій частині дороги. Як видно із сказаного, в цих випадках також має місце невідповідність технічного стану транспортних засобів вимогам забезпечення безпеки дорожнього руху, тому при такій забороні повинні виконуватись всі зазначені правила.

Підставу для обмеження або заборони проведення ремонтно-будівельних та інших робіт на вулицях і шляхах може становити відсутність дозволу на їх проведення або недодержання при цьому вимог безпеки.

Закон «Про дорожній рух» (ст. 26) встановив, що при виконанні робіт в смузі відведення автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, якщо це загрожує безпечному чи безперебійному руху транспорту і пішоходів, організації, що відповідають за утримання цих об'єктів, можуть закрити чи обмежити рух на основі ордера, який видається відповідним дорожнім органом, а в містах - службою місцевого органу виконавчої влади та місцевого самоврядування. Цей ордер і становить дозвіл на проведення зазначених робіт. У ордері викладаються умови заборони або обмеження руху, порядок інформування про це учасників дорожнього руху, заходи щодо безпеки дорожнього руху і строки проведення робіт.

Без ордера проведення ремонтних та інших робіт можливе лише у випадках, пов'язаних із стихійними явищами, а також в аварійних ситуаціях. Такі роботи дозволяються за узгодженням з черговим підрозділу Державтоінспекції або органу внутрішніх справ. Доцільно, на думку дисертанта, щоб на місці проведення таких робіт був присутній працівник ДАІ.

У випадку проведення ремонтно-будівельних та інших робіт без ордеру або порушення встановлених ордером вимог посадові особи Державтоінспекції можуть до усунення недоліків заборонити або обмежити такі роботи (тобто заборонити окремі види робіт, в окремих місцях тощо).

Законодавство не вимагає спеціального оформлення застосування цього заходу в окремих процесуальних документах. Настанова по дорожньо-патрульній службі передбачає лише, що інспектор доповідає про заборону або обмеження черговому по підрозділу Державтоінспекції.

Звернемо увагу на необхідність врегулювання відповідальності за самовільне проведення ремонтно-будівельних та інших робіт на вулицях і шляхах. Закон «Про дорожній рух» передбачає за це застосування лише заходів матеріальної відповідальності до організацій, що виконують роботи. На думку дисертанта, за вчинення такого порушення слід було б передбачити застосування до посадових осіб цих організацій адміністративних стягнень у вигляді штрафу.

Зупинення або припинення діяльності об'єктів дозвільної системи застосовується лише у випадках порушення її правил. Дозвільна система в Положенні про неї, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 [49]Положення про дозвільну систему: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 // Іменем закону. - 1992. - № 44.[49], визначається як особливий порядок виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян. В адміністративно-правовій літературі під дозвільною системою, яка здійснюється органами внутрішніх справ (міліцією), розуміють організаційно-правову діяльність щодо забезпечення встановленого порядку управління, громадського порядку та громадської безпеки, що реалізується шляхом контролю та нагляду за додержанням загальнообов'язкових правил відкриття та функціонування суворо визначених об'єктів господарювання, виготовлення, придбання, реалізації, обліку, зберігання, перевезення, використання та знищення предметів і речовин, незаконне використання яких може завдати значної шкоди громадським та державним інтересам, а також безпосередньо життю і здоров'ю громадян [205]Гуменюк В.А. Адміністративно-правове регулювання здійснення органами внутрішніх справ дозвільної системи: Дис. ... канд. юрид. наук. - Харків, 1999. - С. 29.[205].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21