Розробка законів та підзаконних нормативно-правових актів повинна здійснюватися з урахуванням міжнародного досвіду. Ця вимога, зокрема, встановлена в Законі України “Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” у відношенні до діяльності Національного депозитарію, який повинен здійснювати стандартизацію депозитарного обліку і стандартизацію документообігу щодо операцій з цінними паперами відповідно до міжнародних норм.

Які ж саме документи “ховаються” під поняттям “міжнародні норми”?

Законодавство ЄС

Шлях України щодо гармонізації українського законодавства до законодавства ЄС передбачає, зокрема, врахування норм актів ЄС, які регулюють обіг цінних паперів, таких як:

Директива Ради 77/91/ЄЕС від 13 грудня 1976 року про узгодження з метою розробки рівноцінних захисних засобів, які застосовуються для охорони своїх та чужих інтересів;

ЄЕС: Рекомендація Комісії 1977 року щодо Європейського кодексу здійснення трансакцій з переказними цінними паперами;

Директива Ради 93\22\ЄЕС 1993 року щодо інвестиційних послуг в сфері цінних паперів;

Директива 94\19\ЄС Європейського Парламенту та Ради 1994 року щодо схем депозитного гарантування;

Директива 2000\12\ЄС Європейського Парламенту та Ради 2000 року щодо започаткування, здійснення та розміркованого нагляду над діяльністю інститутів електронних грошей.

Встановлені в цих та інших законодавчих актах ЄС вимоги використовуються для розробки внутрішніх актів законодавства країнами, яким ці вимоги адресовані (відповідно до ст.189 Договору про заснування ЄС існує 5 типів актів ЄС: регламенти, директиви, рішення, рекомендації, висновки, кожний з яких має свою сферу застосування). Норми законодавства створюють умови для вільного руху капіталу, забезпечуючи підгрунтя для реальної інтеграції економік цих країн. На основі загальних норм фінансова індустрія формує конкретні заходи і процедури, які сприяють міжнародним інвестиційним потокам та зменшують ризики інвестиційної діяльності.

Останнім часом дедалі більше українських підприємств розглядають зарубіжні фондові ринки як джерело залучення капіталу. Проте кількість випадків виходу емітентів на ринок цінних паперів залишається незначною. Найрозповсюдженіші способи виходу вітчизняних компаній на зовнішні ринки — публічне розміщення акцій та випуск єврооблігацій.

Процедура публічного розміщення акцій, що відома у розвинутих країнах під абревіатурою IPO, — один з найефективніших механізмів залучення інвестицій, через який фінансується 15 — 20% всіх інвестицій до основного капіталу. У 2005 р. лише кілька українських компаній скористалися IPO. Першою у 2005 р. про продаж 27,2% своїх акцій заявила компанія Ukrproduct Group, яка таким чином залучила близько 10 млн дол. США. Одним із найвдаліших у 2005 р. був досвід проведення IPO компанією «ХХІ століття», яка за рахунок продажу акцій додаткової емісії розміром 35% статутного фонду залучила 139 млн дол. США. Для порівняння: у США 2004 р. проведено 260 IPO, у Польщі — 36, у РФ в останні роки — 4.

Активний інтерес до IPO виявляють компанії хімічної і машинобудівної галузей України. Приватне розміщення акцій уже здійснили такі підприємства, як ВАТ «Концерн Галнафтогаз» (Львів) — 10% від статутного фонду, ВАТ «Холдингова компанія Автокраз» (Кременчук, Полтавська обл.) — 5%, ВАТ «Дніпроазот» (Дніпропетровськ) — 7%. Наступним етапом для цих підприємств може стати публічне розміщення акцій між західними інвесторами. Серед компаній, здатних провести IPO на західних ринках, експерти називають великі металургійні компанії, оскільки металургійна галузь приваблює іноземних інвесторів.

Причини повільного виходу потенційних емітентів на міжнародні ринки шляхом публічного розміщення акцій: небажання вітчизняного бізнесу публікувати свою звітність; низький рівень корпоративного управління; невисока ліквідність вітчизняного фондового ринку; нераціональна система оподаткування (згідно з чинним законодавством емісійний дохід зараховують до валового доходу й оподатковують за ставкою 25%).

У червні 2005 р. в Україні створено Національний комітет IPO, діяльність якого сприяє первинним публічним розміщенням акцій українських компаній на внутрішньому та зовнішньому ринках. Стратегічна мета проекту «Комітет IPO» — виведення протягом 1,5-2 років близько 10 українських компаній на провідні біржові майданчики світу, насамперед Нью-Йоркську і Лондонську фондові біржі.

2.2 Україна на ринку боргових цінних паперів

Боргові цінні папери: боргові цінні папери, емітовані резидентами для розміщення на внутрішньому ринку України і придбані нерезидентами,  включаються до складу валового зовнішнього боргу. Ті українські боргові інструменти, що були розміщені за кордоном, однак внаслідок їх зворотнього викупу знаходяться у власності резидентів, виключаються зі складу валового зовнішнього боргу. Загальний обсяг єврооблігацій, що розміщені і обертаються на зовнішніх ринках, зменшується на обсяги боргових інструментів, викуплених резидентами. Інформація про такі операції надається Департаментом валютного контролю та ліцензування Національного банку України та підтверджується даними Системи поопераційного обліку (ITRS).

Дохідність:

Спреди українських боргових зобов'язань залишаються на привабливому рівні у порівнянні з борговими паперами з фіксованою ставкою та подібною або навіть нижчою кредитоспроможністю. Дивлячись на ринок 5-річних євробондів, деномінованих у доларах США, Україна пропонує суттєву різницю в дохідності з відповідним фактором ризику.

Таблиця 4

Спреди українських боргових зобов'язань

Таблиця 5

Дохідність як на ринках 1-річних, так і 5-річних CDS (Credit Default Swap).

Диверсифікація:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6