|
1.
Походження грошей.
Роль держави у створення грошей.
Ще в літописах часу Аристотеля згадується про гроші. Але дослідження
грош. почалось з розвитком капіталізму. Засновниками класичної політекономії
були Сміт, Рікардо, Маркс. Виникнення грош. обумовлено було тим, що бажання
суб’єктів ринку щодо обміну споживними вартостями не збігалися. Вони
відокремлювали продукт, який мав найвищу споживну вартість. Тобто його можна
було легко обміняти на необхідне благо. З часом цей продукт набував
властивості загального товарного еквівалента. Саме поява загального
еквіваленту і означало появу грош. в їх найпростішому вигляді. Саме вони
виступили перевагою перед звичайним бартером при операціях грош. посередника.
Вони вже могли виконувати основну функцію - засобу вимірювання вартості та
засобу обігу. З розвитком товарн. вир-ва посилювались і вимоги до грош., а
саме: їх портативність, тривалість зберігання фіз. якостей, здатність
утримувати питому вартість на незмінному рівні та ін. З появою цих вимог,
відбувається заміна загального еквівалента товарів першої необхідності
(зерно) на товари-прикраси (хутро), потім на метали (мідь), а потім і на
благородні метали (срібло, золото). В ролі природно споживчої вартості грош.
товар здатен задовольняти потреби людей. І в решт-решт роль грош. перейшла до
нематеріального носія, який не має ніяких споживчих якостей. Це сталося в 20
ст. через демонетизацію золота. З розвитком товарн. вир-ва та обміну,
походження грошей дістало назву еволюційної концепції. З неї випливає,
що гроші за походженням – це товар з певними суспільними відносинами, який
виділився з звичайних товарів; гроші, як результат довгого еволюційного
розвитку, повинні розвиватися по суті і за формами існування; гроші не можна
скасувати доки існують суспільні відносини. Гроші і держава існують у тісному
взаємозв’язку. Роль держави трансформуюча, тобто вона не створює гроші, як
екон. явище, а тільки може змінювати зовнішній вигляд, не чипаючи їх сутності
з метою ефективного виконання їх суспільної ролі. При втручанні держави екон.
дійсність починає “шукати” найбільш надійні гроші, наприклад, ін.валюту. Тут
держава повинна обмежити свій вплив, провести грош. реформу. Держава визначає
форму грош., їх вартість, контролює їх виробництво, організує боротьбу з
фальшуванням, регулює масу грошей в обороті тощо. Гроші – продукт ринку.
Саме ринок спричиняє об’єктивну потребу в грошах і висуває вимоги перед
державою щодо грошових функцій; кількість грошей визначається
закономірностями, держава мусить їх регулювати.
2.
Суть грошей. Гроші
як гроші і гроші як капітал.
Існує 3 концепції виникнення Гр.:1)Гр виникли в результаті
згоди між людьми; 2) Гр-продукт, створений державою,3)Гр-це результат
тривалого еволюційного розвитку тов. вир-ва та обміну, тобто ринку. Гр-це
особливий, специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента або
інш. словами, це товар, який може вільно, прямо обмінювати на любий інший
товар. Три основних властивості грошей, що розкривають їхню
сутність:1)Гр. забезпечують загальну безпосередню обмінювальність. На них
купується будь-який товар;2)Гр. виражають мінову вартість товару. Через них
визначається ціна товару, що дозволяє кількісно порівнювати різні по споживчої вартості товари; 3) Гр.
виступають заміняються на неповноцінні, т.к. Гр – посередники. В обігу завжди
є певна маса Гр., які протистоять товарн. масі для реалізації. Залежність
маси Гр в обігу і сумою товарн цін є економ. законом Гр. обігу. До Гр.
у функції обігу з боку ринку висуваються певні вимоги: портативність,
однорідність в масі, швидке відтворення та ін. Продаж товарів частіше
здійснюється в кредит і схема набуває вигляд Т-К-Т. З’являється вексель, який
виконує купівельні та платіжні функції грошей. Виникають кредитні Гр.
Поступово знижується функція засобу обігу завдяки кредитним відносинам.
7. Функція грошей як засобу платежу.
Функція Гр.- це певна дія чи “робота” Гр. щодо обслуговування руху варт в процесі
суспільн. відтворення. Існує 5 функцій Гр: міри вартості, засоби обігу,
засобу платежу, засобу нагромадження вартості і світових Гр. Засіб
платежу – це функція, в якій Гр обслуговують погашення різноманітних
боргових зобов’язань між суб’єктами ек. відносин, що виникають у процесі
розширеного відтворення. Історично ця ф-ція походить з товарообороту. Поява
була зумовлена продажем товарів в кредит. Виникав борг, погашення якого
здійснювалась Гр. Тому варт платежу не завжди дорівнювала варт товарів,
реалізованих у борг або варт Гр, які були віддані в борг. Гр як засіб платежу
обслуговує більшу частину екон. обороту. Сфера охоплює: платежі організацій
за боргов. зобов’язаннями; платежі по оплаті праці; платежі до фондів;
платежі банку, отримання від нього позичок, погашення їх; платежі по
виплатам, судові та ін. З цього зростають можливості під-ва, знімають
обмеження, прискорюють обіг капіталу та ін. Основна вимога до Гр у функції
засобу платежу – фактор часу, уникнення знецінення Гр під час користування
кредитом. % ставка коригує знецінення Гр.
8. Функції грошей як засобу нагромадження
Функція Гр.- це певна дія чи “робота” Гр. щодо обслуговування руху варт в процесі
суспільн. відтворення. Існує 5 функцій Гр: міри вартості, засоби обігу,
засобу платежу, засобу нагромадження вартості і світових Гр. Засіб
нагромадження – це функція, в як. Гр обслуговують нагромадження вартості
в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення.
Нагромадження з’явилось тоді, коли товаровиробник міг відкласти Гр на
майбутнє від виручки. Поначалу нагромадження Гр мало лише одну мету –
збереження вартості в драг. металі. Така форма називалась скарбом.
Але людина не хотіла приховувати свої доходи, а навпаки показувати їх,
виникла естетична форма скарбу (предмети розкоші). Це було, як
компенсація за те, що скарб не може стати капіталом і приносити прибуток.
Згодом з’явилась ще одна ціль нагромадження скарбу – резерв платіжних
засобів, як збереження і зростання прибутку. Так скарб став активно
забезпечувати потреби суспільного відтворення, як регулятор Гр обігу.
Розширюється вир-во й товаровиробники одержують додатковий прибуток у вигляді
%%, дивідендів. Гр знаки (паперові, депозитні, електронні) успішно
виконували роль багатства взагалі. Позитивний вплив нагромадження Гр: · обсяги нагромадження вийшли за межі видобутку
благородн. металів; · нагромадження швидше
капіталізовували через знецінення Гр знаківÞ розвиток банків, ринку ЦП, зріст позичкового
капіталу; · оборот індивід. капіталу.
Гр. обіг та золотий запас пов’язани між собою.
гр. доходи. На мікрорівні гр. – форма капіталу, елемент
багатства. Чим більше гр. у індивідуального власника, тим він багатіше. В сукупному
гр. обороті гр. не виступають функціональною формою капіталу. Їх маса не
вважається багатством країни. Капіталізація гр. прискорює реалізацію
сукупного вал. прод-ту, збільшення його – зростання сусп. багатства. Гр.
кошти при індивідуальн. капіталі – це власні кошти, частина яких йде
на погашення боргів, а інша вільна – на гр. ринок як ресурс для кредитування
ін. суб’єктів.Þприскорюється гр. обіг. При виникненні
потреби в додатковій масі гр., поповнення обороту здійснюється за рах. додаткової
емісії, яка здійснюється при: 1) розширенні кредитування суб’єктів банками
при зростанні обсягів вал. нац. пр-ту. 2) при перевищенні імпорту над
експортом; 3) при уповільненні швидкості руху гр. по обороту. Тобто гр.
оборот – самостійне ек. явище, безпосередньо пов’язане з процесом
сус-ного відтворення в цілому. Суб’єкти - всі юр. та фіз. особи, які
беруть участь у вир-ві, обміні і споживанні вал. нац. пр-ту: всі під-ва (с\х,
промислов, буд-во тощо), державні, комерційні, банки, все населення, що одержує
та втрачає гр. кошти. Ек. основа гр. обороту – процес сус-ного відтворення,
який визначає його сутнісну єдність і безперервність.
13. Грошові потоки, поняття, їх взаємозв’язок та
характеристика окремих потоків.
У основі руху грошей лежать платежі,
що здійснюють ек. суб'єкти. Сукупність платежів, що обслуговують окремий етап процесу розширеного відтворення,
називається гр. потоком. Виходячи з цього грошовий обіг - це
сукупність грошових потоків. Існують
основні ринки гр. потоку: ринок продуктів – реалізується створений
фірмами нац. прод., ринок ресурсів – фірми купують ресурси для вир-ва
(роб. силу, ділянки тощо), грош. ринок – реалізуються вільні гр.
кошти. Це внутрішні ринки, а також існує і світовий ринок. Для
розгляду сукупного гр. обороту наведемо припущення: 1) Всі ресурси, необхідні
ф-мам для вир-ва і для самих фірм, знаходяться у власності дом. гос-в; 2) весь
прибуток надходить дом. гос-вам, тому
податки тільки від дом. гос-в. 3) фірми засоби
для розширення своєї дія-ті мобілізують на внутрішньому гр. ринку: весь прибуток дом. гос-вам 4) ек-чна
збалансованість припускає рівність нац.
продукту і нац. прибутку. Існують схеми гр.
потоку: 1.Оплата фірмами необхідних ресурсів,2.Формування прибутків дом. госп-в від
реалізації ресурсів (формування нац. прибутку) 3.Витрати
дом. гос-в на купівлю товарів і
послуг 4. Сплата податків (чистих) 5.Формування сімейних заощаджень і
надходження їх на гр. ринок. 6.Фірми звертаються
на гр. ринок
і мобілізують засоби для інвестицій (для розширення своєї дія-ті). 7.Витрати фірм на купівлю
необхідних інвестиційних товарів 8.Мобілізація державою відсутніх коштів на
гр. ринках: розміщає держ. ЦП. 9.Витрати держ. на оплату держ. закупівель 10. Витрати на оплату імпорту. 11. Надходження грошей
від експорту. Якщо 10=11 - автоматична збалансованість 12.Прибутки фірм від
реалізації зроблених товарів: весь нац.
продукт 12=2. Для нормальної, збалансованої роботи всіх
потоків на внутр ринку
повинен бути нормальний гр. ринок. Разбалансированість гр. обігу
виникає коли: в ек-ці імпорт менше, ніж
експорт, гр. із внутрішнього обігу на зовнішній ринок
пішло більше, ніж від експорту. Гр. в обігу
менше, ніж необхідно для реалізації
зроблених товарів і послуг (труднощі в
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
|
|
