Саме виходячи з цього, депутати Верховної Ради України 247 голосами ухва лили постанову про відкликання Указ Президента України та згаданої Постанови. Більше того, 19 жовтня 1998 рок 45 народних депутатів направили подаї-ня до Конституційного Суду України приводу грубих порушень Конституц України. Різко засудила ці документі Спілка журналістів України. 21 грудн' 1998 року 24 головних редактори загг льнодержавних газет та керівників жур папістських організацій, серед яких і т,' які підтримують курс Президента, звер нудись до Президента з проханням тер мінове призупинити дії цих антиконсти туційних документів.

16 лютого ц.р. Президент Україні на зустрічі підтримав пропозиції 14 го ловних редакторів і провідних газет щодо недоцільності утворення монополі ної структури ДАКу "Укрвидавполіг рафія". Незважаючи на це, 27 квітня!' травня ц.р. Кабінет Міністрів видав роз порядження про форсування робіт щоді створення цієї компанії.

Хочу наголосити, що Верховної Радою України на парламентських слу ханнях 11—13 травня цього року прии нято таке рішення: п.4. Наголосити На особливій необхідності і важливості реалізації Кабінетом Міністрів України ви мог пункту 4 Постанови.Верховної Раді України від 16 лютого 1999року, №430 XIV щодо недопущення приватизації забезпечення незмінності статусу під приємств, які включаються до склад;

державних акціонерних компаній "Ук раїнське видавничо-поліграфічне об'єд нання" та "Українське телебачення радіомовлення".

Вважати, що постанови та розпоряд ження Кабінету Міністрів України щодо утворення та забезпечення діяльност цих компаній, прийняті з порушення” КонституціїУкраїни і ряду законів, з ігно руванням позиції місцевих державнш адміністрацій і органів

15

місцевого самоврядування, фахових висновків колективів, перетворюються в наругу над свободою слова, інтересами вільного розвитку видавничо-поліграфічної галузі, телебачення та радіомовлення і не підлягають виконанню.

У зв'язку з цим довести до відома керівників Кабінету Міністрів України, Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Фонду державного майна України, Національного агентства з управління державними корпоративними правами, державних акціонерних компаній "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" та "Українське телебачення і радіомовлення", телера-діоорганізацій, поліграфічних підприємств і видавництв, що за статтями 19 і 60 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством, виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а за віддання і виконання таких розпоряджень чи наказів настає юридична відповідальність.

Тривожне становище і в нашій галузевій науці. До недавнього часу ми пишалися тим, що два з трьох діючих у колишній союзній державі науково-дослідних інститути знаходилися в Україні. Один із них (Київський) унікальний, оскільки був зайнятий розробкою спеціальних видів друку. Нині ж ситуація така, що необхідно вживати термінових заходів щодо їх порятунку. Щоб не пропала поліграфічна наука слід визначитися з напрямками та сферою її діяльності, пов'язаних із потребами виробництва.

Дещо краща ситуація з підготовкою інженерних кадрів. Українська академія друкарства, поліграфічний факультет Національного технічного університету України (КПІ) перебудовують свою роботу відповідно до ринкових умов — організували підготовку фахівців нових спеціальностей: таких як менеджмент поліграфічних підприємств, посилили контакти з виробництвом. Серед найближчих наших завдань — налагодження післядипломного підвищення кваліфікації керівників і фахівців галузі.

Зі свого боку низка поліграфічних підприємств по-діловому відгукується на запити вищих учбових закладів. Сподіваємось, що і держава всіляко сприятиме вирішенню проблеми підготовки кадрів.

Стабілізація у видавничо-поліграфічному комплексі в немалій мірі залежить від стабільної роботи центрального органу державного управління галуззю, на жаль, статистика тут сумна. Упродовж 1992-1999 р.р. було п'ять ліквідаційних компаній (Держкомпреси змінив

16

Держкомвидав, ного, у свою чергу, Мінпрес-інформ, потім Мінінформ, а два місяці тому появилося нове утворення — Держкомінформполітики). Скільки часу і коштів витрачено на перереєстрацію статутів, виготовлення печаток, штампів, бланків, вивісок! А скільки людей достроково відправлено на державні пенсії, скільки здійснено компенсаційних виплат!

Мабуть, оця вся "реорганізаційна діяльність” немалою мірою і спричинила такий занепад. Чи не тому видавнича справа в наших сусідів стабільніша, що там держава чітко визначила свої інтереси і пріоритети у видавничій галузі і не вдавалася до сумнівних експериментів типу перейменувань органу державного управління та створення ДАКу?

На цьому варто сьогодні наголосити оскільки не встигло чорнило на високих документах просохнути, як знову поповзли чутки про чергову реорганізацію.

На наше переконання, наш центральний орган державного управління треба зберегти, розширивши в ньому підрозділи, які відають питаннями практичної роботи видавничо-поліграфічного комплексу, проведення галузевої науково-технічної та інвестиційної політики, розробки нормативно-технічної бази, координації із суміжними галузями. Як бачимо, проблем, які нагромадилися у видавничо-поліграфічному комплексі багато, а отже, поле діяльності для нового покоління поліграфістів досить широке — від інформаційного забезпечення, захисту професійних інтересів і прав до відстоювання корпоративних інтересів галузі на найвищих рівнях законодавчої та виконавчої влади.

З вище наведеного ми розуміємо що одним із головних наших завдань є координація дій і об'єднання зусиль усіх виробників поліграфічної продукції, незалежно від їх форми власності, з метою підвищення ефективності діяльності як у системі економіки України, так і на зовнішніх ринках. Усі ми на власному досвіді переконались у тому, що сьогодні, як ніколи, нам потрібні згуртованість, скоординованість дій, взаємодопомога.

Серед першочергових дій направлених на покращення стану галузі є:

прогнозування розвитку поліграфії та суміжних галузей;

підтримка і захист інтересів підприємств, діяльність яких пов'язана з поліграфічним виробництвом та його обслуговуванням у державних, недержавних і громадських органах та організаціях;

— підготовка проектів законодавчих актів та нормативних

18

документів з метою поліпшення економічних та правових умов діяльності вітчизняних виробників поліграфічної продукції;

— тісна взаємодія з органами законодавчої і виконавчої влади, Державним комітетом інформаційної політики України, Спілкою журналістів. Асоціаціями видавництв, книгорозповсюджувачів, підприємств поліграфічного машинобудування, з суміжниками — паперовиками, хіміками:

—сприяння створенню інформаційної системи моніторингу ринків поліграфічної продукції і забезпечення членів Асоціації відповідною інформацією, допомога в пошуку партнерів, ринків збуту, сфер виживання;

— організація та проведення виставок, конкурсів, оглядів, семінарів, " круглих столів", встановлення міжнародних зв'язків з організаціями поліграфістів інших країн; сприяння організації навчання та підвищенню ділової кваліфікації фахівців галузі:

— допомога членам Асоціації у вирішенні правових, інвестиційних, 4іінан-сових, технічних, кадрових питань, підтримка їх ініціатив та починань.

Зазначу, що двері до Асоціації відчинені не тільки для колективів поліграфічних підприємств, а й для всіх фірм, організацій, які працюють з галуззю.

яРПЮМХЖШ: 1, 2, 3, 4, 5, 6