|
|
Залежно від ступеня складності схем, обсягів заходів з боку зовнішнього, відносно підприємств-виробників, органу вони передбачають участь у сертифікації різнома-нітних органів третьої сторони. Так, при схемі 1, коли проводяться лише типові випробування продукції, достатньо мати один сертифікаційний орган або додатково до нього випробувальні організації з тим, щоб проводити випробування і за результатами видавати сертифікати відповідності. У схемі 5, що набула найбільшого поширення, крім сертифікаційного органу, необхідна участь у сертифікації органів нагляду.
На схемі 1 наведено типову організаційну структуру системи сертифікації третьою стороною, що дозволяє наочно уявити функції, що виконуються всіма органами, які беруть участь у сертифікації.
У 1987 р. Технічний комітет ISO узагальнив національний досвід багатьох країн, опублікувавши серію стандартів ISO 9000.
Схема 1.
Типова організаційна структура системи сертифікації третьою стороною.
До інженерно-технічних подій глобального масштабу, що відбулися на рубежі сторіччя, певною мірою можна віднести створення Нової редакції сімейства міжнародних стандартів ISO 9000.
Передусім , це зумовлено масштабністю застосування цієї серії стандартів. До кінця 1999 року близько 300 тисяч підприємств у світі розробили, впровадили і сертифікували системи менеджменту якості, що відповідали вимогам стандартів ISO 9000. дані останніх років свідчать про зростаючу динаміку приросту кількості підприємств, які пройшли первинний етап цих робіт. Географічно домінує регіон Європи (рис. 1), хоча її частка за останні роки поступово знижується від 80% кількості сертифікованих в усьому світі компаній у 1993-1994 роках до 60% - у 1998-1999 роках. Збільшується питома вага стандартів ISO 9000 внаслідок активнішого розповсюдження і визнання в них ефективності регіонів Америки та Південно-Східної Азії.
Рис. 1
Частка підприємств, сертифікованих згідно з ISO 9000, за регіонами.
Важливо наголосити, що завдяки своїй універсальній природі стандарти серії ISO 9000 знайшли застосування в усіх галузях виробництва і сфери послуг. Останнє особливо справедливе, якщо враховувати всі спеціалізовані відгалуження і галузеві похідні цих стандартів, кількість яких на сьогоднішній день перевищує 20. водночас у структурі галузей економіки, що найбільш активно застосовують системні засоби менеджменту якості, домінує виробнича сфера, яка охоплює різні види промислового виробництва. Їх загальначастка перевищує 2/3 від кількості компаній, які сертифікували системи якості (рис. 2). Відповідно частина підприємств, зайнятих у сфері послуг, складає 20%. Привертає увагупоширюване застосування стандартів ISO 9000 у різних за характером галузях. Усе вищевикладане є переконливим підтвердженням масштабності стандартів ISO 9000, їх широкого визнання і масового міжнародного застосування.
У галузях сертифікації ISO розв`язує виключно методологічні проблеми, у той час, як IEC розробила міжнародні системи сертифікації і розробляє стандарти, зокрема, з безпеки, які застосовуються як нормативна база при випробуваннях і сертифікації відповідної продукції. Спільним у діяльності ISO і IEC є спрямованість на сприяння укладанню дво- і багатосторонніх угод про взаємне визнання сертифікатів з метою розвитку міжнародної торгівлі.
Рис. 2
Сектори промисловості з найбільшою кількістю підприємств, сертифікованих згідно з ISO.
На підставі розроблених ними принципів гармонізації національних систем серти-фікації може бути досягнута двома шляхами – приєднанням країн до міжнародних систем сертифікації IEC або широким використанням єдиних організаційно-методичних принципів сертифікації, які пропонуються ISO.
Угоди, розроблені ISO у галузі стандартизації і сертифікації, розраховані на те, щоб поліпшити міжнародну торгівлю та сприяти взаємному обміну між країнами.
Схема 2.
Організаційна структура Центрального комітету ISO.
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.