б ) акції які котуються на фондовій біржі - не більше 5 % одного емітента .
в ) облігації - не більше 5 % .
4. Грошові позики юридичним та фізичним особам - страхувальникам - не більше 30 % , втч :
а ) позики юридичним особам незабезпечені банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків - не більше 5 % , з них розмір позики окремому позикоодержувачу не повинен перевищувати 1 % .
б ) позики юридичним особам забезпечені банківськими гарантіями або гарантіями інших страховиків не повинені перевищувати 5 % окремому позикоодержувачу.
5. Права вимоги до перестрахувальників - не більше 50 % обсягів страхових зобов’язань , переданих до перестрахування .
Як бачимо , наведені вище обмеження при формуванні інвестиційного портфеля страховика спрямовані в першу чергу на девірсифікацію ризику втрати інвестиції чи отримання збитків від інвестиційної діяльності . На мій погляд це дуже правельне рішення в умовах економічної нестабільності в нашій країні . Однак , в ціх обмеженнях , я вважаю є певні недоліки . Наприклад , обмеження по нерухомому майну - 10 % . Виділивши у складі нерухомого майна житлові будинки і піднявши ліміт наприклад до 30-40 % можна було б досягти значних залучень капіталу в сферу будівництва житла , яке на даннний момент і необхідне і досить прибуткове . Така форма інвестицій ( і будівництво вцілому ) є найбільш привабливою особливо для компаній , що займаються довгостроковим страхуванням .
Для підняття авторитету і цінності національної валюти треба також обмежити ще більше обсяги вкладень коштів страховиками в іноземну валюту до 1-2 % .
В Україні в силу нерозвинутості деяких видів вкладень основний доход українські страхові компанії отримали від банківських депозитів ( в 1994 році 75 % ) . Зниження відсотку по банківських депозитах спонукало страховиків до переорієнтації інвестиційних портфелів в напрямку відносно більш доходних , але й одночасно меньш ліквідних активів.
Лише 5-10 % всіх активів склали цінні папери банків та підприємств .Це пояснюється насамперед фактором невизначеності , що домінує в економіці .
Великий інтерес у галузі інвестиційної політики представляє досвід країн ринкової економіки .
Так у Великобританії страхові компанії не тримають , як правило , на поточних рахунках коштів більше ніж це потребують повсякденні розрахунки . Проте в силу специфіки страхової справи може виникнути ситуація , коли страховикові негайно знадобляться кошти . Тому певну частину , в середньому 4 - 5 % всіх активів компанії , що займаються страхуванням життя та 10 - 13 % активів компаній , що займаються ризиковими видами страхування , складають високоліквідні короткотермінові інвестиції ( депозити , депозитні сертифікати , казначейські зобов’язання ) , що порівняно швидко перетворюються в гроші .
Середньо та довго термінові інвестиції можна розділити на такі групи : цінні папери з фіксованим доходом . акції , нерухомість та іпотечний кредит .
Цінні папери з фіксованим доходом є основним об’єктом інвестування страхових компаній Великобританії . Вони є надійним капіталовкладенням , яке забезпечує стійкий доход і в той самий час можуть бути швидко реалізовані на ринку .
Одночасно страхові компанії інвестують кошти в звичайні акції компаній та фірм різних галузей господарства . Це пояснюється намаганям отримати більш високий доход . Також через володіння акціями певних компаній страхові компанії намагаються впливати на галузі в яких вони мають свої інтереси .
Нерухомість , як об’єкт інвестування , є дуже привабливою для страхових компаній , бо надійно захищає вкладені кошти від інфляції . Разом з тим цей вид інвестицій є дуже низьколіквідним і їх реалізація за короткий час може бути проблематичною для інвестора .
В Великобританії є дуже розповсюдженим іпотечне кредитуваня . Воно здійснюється в сумі , що не перевищує 2 / 3 від суми яка може бути отримана від продажу майна . Данний вид інвестицій носить довготерміновий та низьколіквідний характер .
Останнім часом набуває популярності такий вид інвестицій , як купівля творів мистецтва , антікваріату , різних цінних колекцій . Це не дає стабільного прибутку , а доход залежить виключно від підвищення цін на данні предмети .
З вищенаведеного можна зробити висновок , що найбільш доходними і стабільними є інвестиції в цінні папери з фіксованим процентом , які випускає уряд і місцеві органи влади . В Україні ж до останнього часу переважали банківські депозити , зі зменшенням банківського відсотку акценти змістились в бік державних цінних паперів . Вцілому за деякіх умов ( завершення приватизації , стабілізація грошової одиниці ) перспективними напрямками інвестицій стануть інвестиції у акції піприємств . Для компаній які здійснють довготермінове страхування виходом зі становища моглоб бути інвестування вільних коштів в будівництво , зокрема житла , це надало б можливість захистити зібрані кошти від інфляції на довгому періоді .
1.. Бланк А.И. Інвестиційний менеджмент , К., Ітем 1995
2. Страховий портфель , М., Сомінтек 1996
3. Харченко Н.В. Інвестиційна діяльність страхових компаній . Фінанси України 1996 № 7 .
Страницы: 1, 2
