Однак не все було так гарно . З 1914 по 1917 бюджетний
дефіцит зростав з 1.898 млрд до 22.568 млрд. Разом зі зростанням дефіциту
зростала емісія грошей , незабезпечений випуск склав після лютневої революції
8.4 млрд. Тимчасовий уряд довів емісію до 16 млрд. ( Радянський уряд після
перемоги жовтневої революції установило норму емісії – 50 млрд ) . Склалися всі
умови для інфляції та знецінення карбованця. Загальна сума державного боргу на
березень 1917 склала 35 млрд і витрати на його обслуговування повинні були
скласти 1.8 млрд . Основна проблема держборгу полягала у його структурі : основна
частина короткотермінові ( 6 місяців та 1 рік ) боргові зобов’язання . Для
обслуговування держборгу та фінансування дефіциту бюджету був обраний шлях
залучення нових позичок шляхом випуску державних боргових зобов’язань. При чому
наголос ставився на внутрішні позички , що давало можливість відтягнути частину
готівки з обороту. Але перед цім Уряд провів деякі заходи на фондовому ринку ,
що мали на меті показати інвесторам готовність держави проводити економічну
політику зразка більшості капіталістичних країн.:
1.
Підтвердження відповідальності по зобов’язанням
царського уряду
2.
Спрощена процедура створення АТ
3.
Полегшені умови допуску іноземних інвесторів на
російський фондовий ринок
Внутрішні інвестори негайно відреагували на ці дії . В
березні 1917 р. 30 найбільших банків дали згоду на реалізацію першої
довгострокової позички Тимчасового уряду. Однак успіху ця позичка не мала : в
умовах інфляції попит на довгострокові ЦП падає.
В цих умовах було прийнято рішення про проведення
примусової державної позички. Сума позички повинна була скласти 10 млрд.,
термін 20 років , дохідність 5,5 % річних . Облігації можна було продавати та
здавати у заставу , доходи по них не обкладалися податками.
Розмістити
облігації позички пропонувалось серед :
2.
Платників подоходного податку. При чому сума
підписки була пропорційною сумі отримуваного доходу. ( 40 % позички )
В принципі все це створювало достатні умови для
функціонування повноцінного вторинного ринку облігацій цього займу. Якщо б цю
позичку було б здійснено то фінансове положення країни було б значно покращено:
вдалося вилучити 2/3 грошової маси , що припинило зростання цін і укріпило б карбованець.
Крім того країна отримала б значний фінансовий ресурс для фінансування видатків
бюджету.
Причиною провалу такої б здавалося гарної акції стало
продовження Росією участі у війні і при чому невдалої участі. Часті поразки
вкінець підірвали економіку і призвели до серії криз . Якщо проведення займу
було б здійснення раніше на півроку ( березень 1917 ) коли воєнні дії було
тимчасово припинено і намічалася стабілізація , то цілком вірогідно що все було
б навпаки.
Невдалі дії Тимчасового уряду на фондовому ринку призвели
до падіння карбованця : на Лондонській біржі курс фунта по відношенню до
карбованця зріс з 12-12 крб за фунт у вересні 1914р до 35.5 крб. На передодні
Жовтневої революції. Наслідком цього було зникнення в Росії золота з обороту ,
воно було тезавровано. На кінець 1917 року грошовий обіг Росії складався лише з
паперових грошей без ніякої домішки золота чи срібла.
Таким чином невдала економічна та воєнна політика привели ,
зміни урядів , економічні кризи сильно підірвали грошову систему. Всього за три
роки карбованець знецінився по відношенню до долара США на 50 % і перетворився
з повноцінного золотого на знецінений паперовий.
Наступним періодом стало правління уряду більшовиків. Однак
зміна влади не принесла нічого крім подальшого падіння купівельної спроможності
карбованця 9 за період 1918 -1921 у 188 раз )
Назріла необхідність проведення грошової реформи. Її
проведення було обтяжене господарською розрухою, неврожаєм 1921 р. гострим
бюджетним дефіцитом , а також пережитками воєнного комунізму. В наслідок
введення товарного виробництва та дозволу вільної купівлі продажу товарів до
кінця 1922 р. були досягненні перші успіхи у відбудові народного господарства і
розвертанні товарообігу. Це сформувало передумови для заміни грошових знаків стійкою
валютою – червінцями, що являли собою банкноту Держбанку.
Номінал
складав –1,2,3,5,10,25,50 червінців.
Вже до середини 1922 р. червінці складали 37 % у складі
всієї грошової маси, а на 1 жовтня 1923 р. – 74 %. Випуск та становлення
червінця стало першим етапом грошової реформи. Наступним етапом була повна
заміна червінцями ден знаків , що були причиною спекуляції та загрожували
положенню червінця.
Особлива
роль в завершенні грошової реформи відводилась :
1.
відновлення і інтенсифікації с/г , перехід від
натуральних до грошових с/г податків
2.
Раціоналізація виробництва та зниження цін на
промислову продукцію
3.
Розвиток торгівельної мережі
4.
Укріплення зовнішньої торгівлі
5.
Реформування видатків бюджету
6.
Зниження вартості кредиту
Провадження вищеназваних заходів привело до зростання
купівельної спроможності населення , в першу чергу селян , що в свою чергу
стало причиною зростання внутрішнього попиту.
Завершення реформи ознаменувалося випуском в обіг в лютому
1924р. державних казначейських білетів в 1,3,5 карбованців золотом , розмінних
срібних монет ( 10 , 15, 20, 50коп та 1 крб ) та розмінних мідних монет (
1,2,3,5 коп. При цьому ден знаки обмінювались на червонці по курсу 50000 ден
знаків за 1 червінець.
На 15 лютого 1924 року червінці складали 90 % грошового
обігу. На 1.06.24 обмін ден знаків був припинений , що фактично означало
завершення реформи . Грошова емісія для покриття дефіциту бюджету була
заборонена.
Наслідки
реформи :
1.
Введення твердої , забезпеченої валюти ( на 25 %
золотом на 75 % короткостроковими векселями та ліквідними товарами )
6.
Стабілізація господарства в цілому , та ріст ВВП
7.
Зростання рівня життя населення
Тверда
конвертована червона валюта протрималась до початку 1928 року . В ряді причин
деконвертації та послабленні позицій червінця можна назвати :
1.
Невеликі розміри золотого запасу
2.
Заготівельні складнощі 1928 – 1929
3.
Зниження обсягу с/г експорту
4.
Відхід від принципів НЕПу
Тому , як тільки сальдо торгівельного балансу у зв’язку зі
зривом планових завдань 1925 р. стало від’ємним , золоті запаси зменшились,
посилилась інфляція і грошова система країни розшаталась. Держбанк відмінив з 2
половини 1926 року вільну купівлю продаж іноземної валюти на внутрішньому
ринку, пізніше був заборонений ввіз та вивіз вітчизняної валюти закордон.
Список
використаної літератури.
Андрюшин
С.А Банковская система России .Либеральные реформы и их последствия . Деньги и кредит 1997 № 4
Белоусов
В.Д. Преобразования в денежном обращении в 1914 – 1917 годах
.Финансы 1995 № 3
Добкин
Л.З. Рубль был устойчивой валютой Деньги и кредит 1996 № 8
Ильин
С. Денежная реформа 1922- 1924 годов . Финансы 1995 № 11
Потемкин
А.П. Развитие системы госсударственных займов в Росси .Финансы 1997 № 1,7