Після відкриття поточного рахунку для формування статутного фонду засновник-нерезидент перераховує на нього трохи більше ніж 50% свого вкладу до статутного фонду товариства (позаяк банк-кореспондент відрахує деяку суму грошей як комісію за послуги банку) та отримує в установі банку довідку, яка підтверджує внесення вкладу на рахунок. Знову ж таки, в деяких банках ця довідка є платною. Після отримання цієї довідки можна розпочинати процедуру державної реєстрації юридичної особи.
Якщо ж статутний фонд товариства формується за рахунок майнових внесків засновників, то поточний рахунок для формування статутного фонду відкривати не потрібно. А документом, який підтверджує внесення засновником свого вкладу до статутного фонду товариства, є акт приймання-передачі майна засновників до статутного фонду товариства. Форма цього документа чинним законодавством України не передбачена, але на практиці він має містити в собі інформацію щодо майна, яке передається до статутного фонду та його грошову оцінку в національній валюті України. Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці (ч. 2 ст. 115 ЦКУ). Акт підписується засновниками товариства, які передають майно, та майбутнім директором товариства, який приймає це майно.
Але з юридичного погляду передання засновниками майна до статутного фонду товариства за актом приймання-передачі є фікцією, позаяк це майно переходить до товариства, яке де-юре ще не існує, та приймається директором, якого формально немає.
Таким чином, формування статутного фонду товариства за рахунок майнових внесків засновників проходить набагато швидше та простіше, ніж за рахунок грошових коштів.
Інша ситуація з майновими вкладами засновників-нерезидентів, оскільки майно, яке було вказано ними в акті приймання-передачі, потрібно буде згодом ввезти на територію України. Згідно з ст. 18 ЗУ «Про режим іноземного інвестування» № 93/96-ВР від 19.03.1996 р. майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємств з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від обкладення митом. При цьому митні органи здійснюють пропуск такого майна на територію України на підставі виданого підприємством простого векселя на суму мита з відстроченням платежу не більше як на 30 календарних днів з дня оформлення ввізної вантажної митної декларації. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо у період, на який дається відстрочення платежу, зазначене майно зараховане на баланс підприємства, і податковою інспекцією за місцезнаходженням підприємства зроблена відмітка про це на примірнику векселя. З метою погашення векселя товариство звертається у письмовій формі до державної податкової адміністрації (інспекції) з проханням зробити відповідну відмітку на його копії векселя. До заяви додаються:
З урахуванням викладеного доходимо висновку, що лише за умови реєстрації такого внеску, як іноземна інвестиція, ввізне мито не сплачується. А для реєстрації іноземної інвестиції законодавство України передбачає окремий порядок, окремі документи та строки.
Також необхідно звернути увагу на порядок оподаткування згаданого майнового внеску засновника-нерезидента. Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі – Закон України «Про ПДВ») встановлено рівний режим оподаткування для всіх без винятку операцій з інвестування товарів, зокрема з країн, з якими укладено угоди про сприяння та захист інвестицій, митне оформлення таких операцій здійснюється з оподаткуванням ПДВ на загальних підставах. Раніше (до 31.03.2005 р.) згідно з пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 ЗУ «Про ПДВ» операції із внесення основних фондів до статутного фонду юридичної особи в обмін на емітовані нею корпоративні права, у тому числі при ввезенні основних фондів на митну територію України, звільнялись від оподаткування податком на додану вартість. Однак у зв’язку зі змінами до певних нормативно-правових актів цей підпункт ЗУ «Про ПДВ» було викладено в новій редакції, і ця пільга була скасована.
Таким чином, увезення на митну територію України основних фондів як внеску до статутного фонду є об'єктом обкладення податком на додану вартість.Податок на додану вартість на митниці у цьому випадку сплачується імпортером, тобто підприємством, до статутного фонду якого нерезидент уносить майно.
Базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у вантажній митній декларації, з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів тощо. Вартість перераховується в українські гривні за валютним курсом НБУ, що діяв на кінець операційного дня, попереднього дню, в якому товар (товарна партія) уперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.
Отже, процедура формування статутного фонду товариства за рахунок майнових внесків засновників-нерезидентів ще складніша, триваліша та більш витратна в порівнянні з формуванням статутного фонду за рахунок грошових коштів.
До того ж, як правило, статутний фонд є не тільки гарантією інтересів кредиторів товариства, а й джерелом, за рахунок якого товариство розпочинає та здійснює свою господарську діяльність, тому ефективніше формувати статутний фонд за рахунок грошових коштів.
Але на практиці («завдяки» прогалинам у чинному законодавстві України та недостатньому врегулюванню в законодавстві процедури формування статутного фонду) юристи знаходять інші можливі варіанти формування статутного фонду.
2.2. Формування статутного фонду державного підприємства.
Статутний фонд державного підприємства, що перебуває у загальнодержавній або комунальній державній власності, - це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарчого відання. Чинним законодавством встановлено, що здійснюючи право повного господарчого відання, підприємство володіє, користується, розпоряджається цими ресурсами, чинить по відношенню до них будь-які дії, що не суперечать закону і цілям діяльності підприємства. Розмір статутного фонду державного підприємства визначається обсягом виробництва товарів і послуг на ньому.
Джерелом формування статутного фонду державного підприємства є кошти, які належать державі. Вони виділяються або з державного бюджету, або за рахунок інших державних підприємств – у порядку внутрішньогалузевого і міжгалузевого перерозподілу фінансових ресурсів – за розпорядженням державних органів, що виконують функції по управлінню держ. майном (Фонд державного майна, міністерства і відомства України).
В сучасних умовах державні підприємства, як правило нарощують свої статутні фонди за рахунок власних нагромаджень – прибутку. Частину чистого прибутку вони спрямовують на розвиток виробництва – реконструкцію, придбання нового устаткування тощо.
Частина прибутку може спрямовуватися до статутного фонду на приріст власних оборотних коштів. Така потреба виникає у підприємства у зв’язку з необхідністю збільшити нормативи запасів оборотних активів, що, як правило, залежить від росту обсягів виробництва товарів та послуг. Статутний фонд приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене спеціально урядовою постановою.
Зміна величини статутного капіталу можлива лише у випадках, регламентованих законодавством. Статутний капітал може збільшитися при:
– введенні в дію нових потужностей;
– реконструкції та модернізації обладнання;
– безкоштовному отриманні коштів від інших підприємств;
– дооцінці засобів;
– отриманні коштів внаслідок злиття декількох державних підприємств;
– виділенні додаткових коштів, зареєстрованих в статутних документах державними структурами.
Зменшується статутний капітал за рахунок щомісячного нарахування зносу по основним засобам або в результаті ліквідації та вибуття основних злитті підприємств або їх ліквідації. Статутний капітал приватизованого підприємства визначається в процесі інвентаризації та оцінки майна державного підприємства згідно з положенням, яке затверджене спеціально урядовою постановою.
Синтетичний облік статутного капіталу ведеться на рахунку 40 „Статутний капітал”; рахунок пасивний, фондовий. Сальдо цього рахунка повинно відповідати розміру статутного капіталу.
По дебету рахунка 40 відображаються:
- кошти, отримані від інших підприємств;
- кошти, отримані від в результаті злиття декількох державних підприємств.
По кредиту рахунка 40 зміни статутного капіталу відображаються:
- при ліквідації підприємства;
- в зв’язку з передачею коштів іншому державному підприємству.
2.3. Формування статутного фонду акціонерного товариства.
У відповідності з Законом України “Про господарські товариства” акціонерні товариства формують свої статутні фонди за рахунок реалізації акцій шляхом відкритої підписки на них чи куплі-продіжу на фондовій біржі (це стосується відкритих акціонерних товариств) або шляхом розподілу всіх акцій між засновниками без права розповсюдження акцій через відкриту підписку і купівлю-продіж на біржі (у закритих акціонерних товариствах). Таким чином, у закритих акціонерних товариствах 100 відсотків статутного фонду належать засновникам. Законодавством встановлено, що засновники відкритих акціонерних товариств зобов’язані викупити 25 % всіх акцій, тобто їхня частка в статутному фонді не може бути нижчою за 25 %.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14
