4.3. Дохід у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) визначається за звичайними цінами у порядку, встановленому розділом ІІІ цього Кодексу.
Стаття 5. Ставки податку для фізичних осіб
5.1. Ставки податку для фізичних осіб встановлюються щороку сільськими, селищними та міськими радами (далі у цій статті – органи місцевого самоврядування) у межах від 20 до 200 гривень з розрахунку на календарний місяць залежно від виду господарської діяльності та місця її провадження.
5.2. Рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб приймаються та офіційно оприлюднюються органами місцевого самоврядування до 1 липня поточного бюджетного періоду і набирають чинності з початку наступного бюджетного періоду.
5.3. Офіційно оприлюднене рішення про встановлення ставок податку для фізичних осіб є нормативно-правовим актом з питань оподаткування. Копія такого рішення надсилається органом місцевого самоврядування відповідному органу державної податкової служби у десятиденний строк з дня його офіційного опублікування.
5.4. Ставки податку для фізичних осіб є незмінними протягом бюджетного періоду, на який вони встановлені органами місцевого самоврядування.
5.5. У разі коли органами місцевого самоврядування до початку нового бюджетного періоду в установленому цією статтею порядку не встановлено ставки податку за видами господарської діяльності, до моменту їх встановлення діють ставки податку, визначені у попередньому бюджетному періоді.
5.6. Фізична особа, що провадить кілька видів господарської діяльності, для яких установлено різні ставки податку, придбаває одне свідоцтво платника податку i сплачує податок за більшою ставкою.
5.7. Фізична особа, що провадить господарську діяльність не за місцем державної реєстрації або на всій території України, придбаває одне свідоцтво платника податку i сплачує податок за ставкою 200 гривень з розрахунку на календарний місяць незалежно від виду діяльності.
5.8. У разі коли фізична особа провадить господарську діяльність з використанням найманої праці або за участю у такій діяльності членів своєї сім’ї, ставка податку, встановлена органом місцевого самоврядування, збільшується на 20 відсотків за кожну таку особу.
5.9. Якщо за результатами податкового (звітного) періоду дохід фізичної особи перевищує 300 000 гривень, сума перевищення оподатковується за ставкою у розмірі 1 відсоток.
5.10. У разі коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого фізичною особою, перевищує обсяг, зазначений у абзаці третьому підпункту 2.1.1 статті 2 цього підрозділу, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за ставкою податку у розмірі 15 відсотків.
Стаття 6. Ставки податку для юридичних осіб
6.1. Ставки податку для юридичних осіб визначаються у розмірі:
6.1.1) для юридичних осіб, зареєстрованих як платники податку на додану вартість, – 3 відсотки бази оподаткування (без урахування податку на додану вартість);
6.1.2) для юридичних осіб, не зареєстрованих як платники податку на додану вартість (сплачують податок на додану вартість у складі єдиного податку), – 5 відсотків бази оподаткування.
6.2. Ставки податку, зазначені у пункті 6.1 цієї статті, обираються юридичними особами самостійно в порядку, встановленому цим підрозділом.
6.3. У разі коли у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, отриманого юридичною особою, перевищує обсяг, зазначений у абзаці третьому підпункту 2.1.2 цього підрозділу, сума перевищення за результатами такого податкового (звітного) періоду оподатковується за подвійною ставкою податку.
Стаття 7. Податковий (звітний) період
7.1. Податковим (звітним) періодом для платника податку є календарний квартал.
7.2. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
7.3. Для суб’єктів малого підприємництва, які перейшли до сплати податків за спрощеною системою оподаткування із загальної системи оподаткування, перший податковий (звітний) період починається з першого календарного дня першого місяця податкового (звітного) періоду, що настає за місяцем, в якому такому суб’єкту видано свідоцтво платника податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
7.4. Для новоутворених суб’єктів малого підприємництва перший податковий (звітний) період починається з початку того кварталу, в якому видано свідоцтво платника податку.
7.5. У разі державної реєстрації припинення юридичних осіб та державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичними особами, які є платниками податку, останнім податковим (звітним) періодом вважається період, що закінчується днем такої державної реєстрації.
Стаття 8. Порядок нарахування та строки сплати податку
8.1. Фізичні особи сплачують податок шляхом здійснення попереднього (авансового) платежу щомісяця до 20 числа (включно) до початку місяця, за який здійснюється сплата податку.
8.2. Фізичні особи можуть здійснити сплату податку авансовим внеском за весь податковий період (квартал), але не більш як до кінця поточного звітного року.
8.3. Фізична особа самостійно нараховує податок за ставками, визначеними пунктами 5.9 і 5.10 статті 5 цього підрозділу, і перераховує його до бюджету протягом 10 календарних днів по закінченню податкового (звітного) періоду.
Отримані доходи, сума перевищення доходу, нараховані та сплачені суми податку відображаються платником у декларації за відповідний звітний період.
8.4. Сума сплаченого податку є узгодженою, остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань фізичної особи – платника податку на доходи фізичних осіб. При цьому доходи, що отримані в результаті провадження господарської діяльності та є об’єктом оподаткування, не включаються до складу його загального оподатковуваного доходу за результатами звітного року.
8.5. Юридичні особи сплачують податок згідно з поданою декларацією протягом 10 календарних днів, що настають за встановленим останнім днем подання такої декларації.
8.6. Сума податку перераховується на окремий рахунок органів Державного казначейства України.
8.7. Суми податку, не сплачені в установлені строки, вважаються податковим боргом і стягуються до бюджету згідно з положеннями цього Кодексу.
Стаття 9. Ведення обліку і складення звітності платниками податку
9.1. Для визначення результатів господарської діяльності на підставі первинних документів фізичні особи ведуть книгу обліку доходів і витрат шляхом відображення у хронологічній послідовності здійснених господарських і фінансових операцій.
9.2. Форма книги обліку доходів і витрат і порядок її ведення фізичними особами встановлюються центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
9.3. Юридичні особи ведуть бухгалтерський облік та складають фінансову звітність у встановленому законодавством порядку.
9.4. Платник податку не звільняється від ведення податкового обліку, складення і подання звітності, пов’язаної із сплатою інших податків і зборів (обов’язкових платежів), платниками яких він є згідно з цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
9.5. За результатами господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду юридичні та фізичні особи подають до органу державної податкової служби декларацію суб’єкта малого підприємництва – платника податку у строк, встановлений для квартального податкового (звітного) періоду.
9.6. Форма декларації затверджується центральним органом державної податкової служби за погодженням з центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва.
9.7. Податкова звітність складається та подається наростаючим підсумком.
Стаття 10. Особливості обкладення платників податку окремими податками і зборами (обов’язковими платежами)
10.1. Податок, з урахуванням положень пункту 3.8 статті 3 цього підрозділу, сплачується в рахунок таких податків і зборів:
а) податку на прибуток підприємств;
б) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності фізичної особи та оподатковані згідно з цим Кодексом (за винятком доходу нерезидентів, доходу, отриманого в результаті відчуження нерухомого майна, подарунків та майна, отриманого у спадщину);
в) податку на додану вартість на митній території України, за винятком податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами, які за своїм добровільним рішенням зареєструвалися платниками податку на додану вартість, та юридичними особами, які обрали ставку оподаткування у розмірі 3 відсотки;
г) плати за торговий патент на право провадження деяких видів підприємницької діяльності;
ґ) комунального податку;
д) збору за розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг.
10.2. Податки і збори (обов’язкові платежі), не зазначені у пункті 10.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, встановлених цим Кодексом, а страхові внески до Пенсійного фонду України і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування – в порядку, визначеному законами про загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування.
10.3. Платник податку вважається податковим агентом найманих ним осіб та (або) фізичних осіб, які перебувають з ним у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь таких осіб, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються під час їх виплати.
10.4. Якщо платник податку провадить підприємницьку діяльність з використанням найманої праці, то для кожної особи, яка перебуває з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім’ї, орган державної податкової служби видає такому платнику податку довідку про трудові відносини фізичної особи з платником податку (далі – довідка).
У разі збільшення кількості працівників (відкриття додаткових робочих місць) протягом строку дії виданого свідоцтва платника податку платник податку повинен здійснити доплату за кожного додатково найнятого працівника з розрахунку не менш як за повний місяць з початку діяльності таких працівників і одержати відповідні довідки для цих працівників.
У разі зменшення кількості працівників протягом строку дії виданого свідоцтва платник податку повинен повернути видані довідки.
У разі коли протягом дії свідоцтва платник податку замість працівників, які звільнилися, наймає інших, сплачена сума податку не збільшується до кінця періоду, за який була здійснена оплата за звільнених працівників.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19
