У вартісному розподілі бере участь і кредит. Загальні риси, властиві фінансам і кредитові, говорять про їхню родинну економічну природу. Наявність загальних рис у фінансів і кредиту визначає їхній загальний взаємозв'язок та взаємодію у розподільному процесі. Особливо яскраво це виявляється в комплексному використанні фінансових і кредитних ресурсів. Так, при недоліку в підприємства фінансових ресурсів для нормального здійснення виробничого процесу і розширення виробництва вони використовують банківські кредити.
Тимчасово вільні фінансові ресурси підприємств і господарських організацій зберігаються на рахунках в установах банків, що дозволяє раціонально використовувати їх як кредитні засоби для задоволення потреб розширеного відтворення в рамках народного господарства в цілому. Разом з тим характер їхнього функціонування істотно розрізняється. Кредит на відміну від фінансів функціонує на зворотній основі. Зворотність – це найважливіша ознака кредиту. Кредитні ресурси виражають «розірваний» у часі рух вартості від кредитора до позичальника і назад; фінансові – однобічний рух вартості. Кредитний перерозподіл зв'язаний з переміщенням коштів тільки між суб'єктами розподільного процесу; фінансовий здійснюється як між суб'єктами господарювання, так і в рамках кожного з них за цільовим призначенням.
Кредитні ресурси формуються в процесі перерозподілу за рахунок тимчасово вільних коштів підприємств, організацій, установ, органів державного управління, громадян; фінансові – з доходів і нагромаджень, що утворюються на стадії вартісного розподілу. Кредитні ресурси надаються позичальникам на певний строк на умовах зворотності і платності; фінанси – безкоштовно і без обговорення умов їхнього повернення.
Наявність грошей – обов'язкова умова функціонування фінансів. Причиною їх виникнення стали потреби суб'єктів господарювання і держави в ресурсах, що забезпечують їх діяльність. У сфері господарювання саме завдяки фінансам, що є інструментом вартісного розподілу суспільного продукту, забезпечується задоволення постійно мінливих відтворювальних потреб. Фінанси незамінні тому, що дозволяють пристосувати пропорції виробництва до нестатків споживання. У складі потреб розширеного відтворення важливе місце займають ті, що пов'язані з існуванням держави. Так, регулювання масштабів суспільного виробництва в галузевому і територіальному аспектах, зміст і розвиток невиробничої сфери, захист навколишнього середовища й інших суспільних потреб задовольняються за допомогою державних фінансів.
Слід зазначити й значну роль фінансів у розширенні відтворення. Розширене відтворення включає безперервне поновлення і розширення виробничих фондів, зростання ВВП і його головної частини – національного доходу, відтворення робочої сили та виробничих відносин. Воно здійснюється з використанням економічних важелів, товарно-грошових, фінансових і кредитних відносин. Важливе місце у відтворенні всіх складових частин ВВП належить державним фінансам і фінансам підприємств.
Держава впливає на відтворювальний процес через фінансування підприємств і окремих галузей господарства, витрат на соціальні цілі та податкову політику.
В умовах адміністративно-командної системи ефективність використання державних коштів на фінансування народного господарства була низькою. В умовах поглиблення ринкових реформ відбувається перебудова всієї системи фінансових відносин у народному господарстві. Державні фінанси і, насамперед, бюджетна система шляхом відповідного направлення коштів повинні забезпечити структурну перебудову економіки, прискорення НТП, підвищення ефективності виробництва, і на цій основі – зростання життєвого рівня народу. За рахунок централізованих фондів забезпечуються потреби розширеного відтворення на макрорівні, здійснюється міжгалузевий і територіальний перерозподіл ресурсів для вирівнювання економічного і соціального розвитку окремих регіонів.
Особливо велика роль фінансів у розширеному відтворенні підприємств різних форм власності, оскільки при їхній особистій участі створюється ВВП і відбувається його розподіл усередині підприємств і галузей.
Інвестиційну політику держави передбачається здійснювати в наступних напрямках:
подальша децентралізація інвестиційного процесу на основі розвитку різноманітних форм власності, підвищення ролі внутрішніх (власних) джерел нагромаджень підприємств для фінансування їхніх інвестиційних проектів;
державна підтримка підприємств за рахунок централізованих інвестицій при переносі центра ваги з безповоротного бюджетного фінансування на кредитування (на поворотній і платній основі). Збереження безповоротного бюджетного фінансування переважно для соціально значимих об'єктів, що мають некомерційний характер;
розміщення обмежених централізованих капітальних вкладень і державного фінансування, інвестиційних проектів виробничого призначення строго відповідно до державних цільових програм і винятково на конкурсній основі;
посилення державного контролю за цільовою витратою коштів державного бюджету, що направляються на інвестиції у формі безповоротного фінансування та кредитування;
значне розширення практики спільного (часткового) державно-комерційного фінансування інвестиційних проектів;
використання частини централізованих (кредитних) інвестиційних коштів на реалізацію особливо ефективних інвестиційних проектів, що окуповуються швидко, та об'єктів малого бізнесу, незалежно від їхньої галузевої приналежності і форм власності, для прискорення структурно-технологічної перебудови виробництва;
удосконалювання нормальної бази з метою залучення іноземних інвестицій.
Державні інвестиції повинні бути соціально обґрунтованими, спрямованими на створення додаткових робочих місць, поліпшення якості життя, стимулювання власної інвестиційної активності підприємств.
Відповідно до економічної категорії функції означають прояв у дії сутності даної категорії. Вони показують, як реалізується суспільне призначення економічної категорії.
Суспільне призначення фінансів полягає в розподілі й перерозподілі вартості суспільного продукту між суб'єктами господарювання і напрямками цільового використання. Тому сутність фінансів виявляється насамперед за допомогою розподільної функції. Саме за допомогою цієї функції здійснюється розподіл і перерозподіл знову створеної вартості. Фінансовому розподілові властива багатоступінчастість, що породжує різні види розподілу: внутрішньогосподарський, внутрішньогалузевий, міжгалузевий, міжтериторіальний.
Розподіл НД полягає в створенні так званих основних (первинних) доходів. Їхня сума дорівнює НД. Основні доходи формуються при розподілі НД серед учасників матеріального виробництва. Вони поділяються на дві групи:
1) заробітна плата робітників, службовців, доходи фермерів, селян, зайнятих у сфері матеріального виробництва;
2) доходи підприємств сфери матеріального виробництва.
Однак первинні доходи ще не утворять суспільних коштів, достатніх для розвитку пріоритетних галузей народного господарства, забезпечення обороноздатності країни, задоволення матеріальних і культурних потреб населення. Необхідний подальший розподіл або перерозподіл НД. Перерозподіл НД пов'язаний з міжгалузевим і міжтериторіальним перерозподілом коштів в інтересах найбільш ефективного і раціонального використання доходів та нагромаджень підприємств і організацій; з наявністю поряд з виробничою невиробничої сфери, в якій НД не створюється; з перерозподілом доходів між різними соціальними групами населення. У результаті перерозподілу утворяться вторинні (похідні) доходи. Це доходи, отримані в галузях невиробничої сфери, податки. Вторинні доходи служать для формування кінцевих пропорцій використання НД.
Активно беручи участь у розподілі НД, фінанси сприяють трансформації пропорцій, що виникли при первинному розподілі НД, у пропорції його кінцевого використання. Доходи, створювані в ході такого перерозподілу, повинні забезпечити відповідність між матеріальними і фінансовими ресурсами та, насамперед, між розміром грошових фондів і їхньою структурою, з одного боку, і обсягом та структурою засобів виробництва і предметів споживання – з іншого. Перерозподіл НД відбувається в інтересах структурної перебудови народного господарства, розвитку пріоритетних галузей економіки на користь найменш забезпечених верств населення.
Таким чином, перерозподіл НД відбувається між виробничою і невиробничою сферами народного господарства, галузями матеріального виробництва, окремими регіонами країни, формами власності й соціальних груп населення. Кінцева мета розподілу і перерозподілу НД і ВВП, що відбувається за допомогою фінансів, полягає в розвитку продуктивних сил, створенні ринкових структур економіки, зміцненні держави, забезпеченні високої якості життя широких верств населення. При цьому роль фінансів підпорядковується задачам підвищення матеріальної зацікавленості працівників і колективів підприємств і організацій у поліпшенні фінансово-господарської діяльності, досягненні найкращих результатів при найменших витратах.
Однак тільки розподільна функція фінансів, незважаючи на її багатогранність, не розкриває цілком властивостей фінансів як економічної категорії. Справа в тому, що фінанси, пов'язані з рухом вартості суспільного продукту, вираженої в грошовій формі, мають властивість кількісно відображати відтворювальний процес у цілому і різні його фази. Ця здатність фінансів дозволяє систематично контролювати вартісні пропорції. Така властивість фінансів виявляється через іншу найважливішу їхню функцію – контрольну.
Контрольна функція діє в тісній єдності з розподільною. Контрольна функція фінансів полягає в контролі за розподілом ВВП за відповідними фондами і витратою їх за цільовим призначенням.
В умовах переходу і розвитку ринкових відносин фінансовий контроль спрямований на забезпечення динамічного розвитку суспільного і приватного виробництва, прискорення НТП, усіляке поліпшення якості роботи у всіх ланках народного господарства. Він охоплює виробничу та невиробничу сфери і націлений на підвищення економічного стимулювання, на раціональну й дбайливу витрату матеріальних, трудових і фінансових ресурсів та природних багатств, скорочення непродуктивних витрат і втрат, припинення безгосподарності й марнотратства.
Одне з важливих завдань фінансового контролю – перевірка точного дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед бюджетною системою, податковою службою, банками, а також взаємних зобов'язань підприємств і організацій за розрахунками і платежами. Контрольна функція фінансів виявляється також через багатогранну діяльність фінансових органів. Працівники фінансової системи і податкової служби здійснюють фінансовий контроль у процесі фінансового планування, при виконанні дохідної й видаткової частин бюджетів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
