зменшення частки непрямих податків у загальному їх кошику, скасування умов й обставин штучного й непрозорого їх застосування;

найбільше зменшення ставок оподаткування з тих платежів, які найбільш складні у визначеності, контролі й адмініструванні, що дозволяє довільно тлумачити обсяги податкових зобов’язань та знаходити шляхи уникнення цих зобов’язань;

поступове досягнення оптимального співвідношення між сплатою податків до центрального та місцевих бюджетів, яке забезпечить найбільш продуктивне використання доходів для збільшення загального суспільного споживання, в тому числі шляхом більш повного використання можливостей місцевого самоврядування й саморозвитку регіонів без додаткових централізованих трансфертів;

становлення рівноправних відносин між податківцями й платниками, зокрема, перехід до судового вирішення суперечок між ними, внесення законодавчих змін, які обмежать бюрократичні права й свободу дій податківців, а при двозначності законодавства - трактуватимуть норми на користь платників податків.

Ключовим питанням податкової реформи є встановлення оптимуму - найкращих ставок окремих видів загальнодержавних податків, а також встановлення індивідуальної швидкості зниження цих ставок.

Розглядаючи основні види податків - ПДВ, з прибутку, з індивідуальних доходів, соціального внеску, нарахованого на фонд заробітної плати, - доцільне наступне аргументування динаміки їх зниження.

а) найнедосконалішим, невизначеним, обтяжливим для господарських суб’єктів є податок з прибутку.

поперше, його обчислення є складним, потребує суворого обліку витрат та його перевірок, неможливість яких приводить податківців до висновку про встановлення жорстких вимог і дозволів на витрати, що є неприйнятним для виробництв. В основному через ці причини в Україні чиниться опір переходу на міжнародні стандарти бух обліку.

подруге, обмежуючи прибуток, податкове стягнення заважає здійснювати найнеобхідніші функції господарювання: накопичувати капітал, розширювати залучення робітників, прискорювати виробничі обороти, збільшувати пропозиції товарів і послуг. Це змушує підприємства приховувати обсяги виробництва, занижувати розмір дійсного фонду зарплати, гальмувати оновлення техніки і обладнання.

потретє, податкове навантаження на прибуток є найнерівномірнішим серед усіх інших податкових стягнень: в деяких секторах його взагалі не сплачують, в окремих - у фіксованих абсолютних сумах, а біля половини промислових підприємств та третина комерційних та фінансових структур не сплачують його через свою неприбутковість.

почетверте, власники підприємств, сплачуючи цей податок, зменшують власні доходи, тому для них він і є найнеприйнятнішим.

поп’яте, власні доходи власників підприємств, отримані з прибутку, підлягають додатковому оподаткуванню. Це є ще одним фактором господарської зацікавленості у тінізацаї операцій, бізнесу, прибутків.

Саме через ці причини пропонується зменшувати ставку податку з прибутку найшвидшими темпами й досягти за результатами реформи найменшого її значення - 10%;

б) динамічного зниження потребує й ПДВ.

поперше, цей податок - єдиний непрямий податок у основній групі.

подруге, він є ненадійним податком, особливо у кризові часи.

потретє, його використання супроводжується відомими зловживан нями (контрабанда імпорту і фіктивний експорт).

почетверте, відволікається з обігу оборотний капітал підприємств експортерів.

поп’яте, він спричиняє нерівномірний розподіл податкового наванта ження й основними його платниками є найбідніші групи населення. Значення цього податку за 6 років пропонується зменшити до 12%;

З урахуванням викладеного вище, пропонується наступна модель оптимізації основних загальнодержавних податків (табл.3.1 - 3.2) [49]:

Таблиця 3.1

Пропозиція оптимізації основних загальнодержавних податків

Отже значення ставок цих податків у період здійснення податкової реформи (20072013 рр) будуть наступні:

Таблиця 3.2

Щорічна динаміка податку з індивідуальних доходів громадян буде різною для груп платників, які сплачуватимуть його за диференційованими ставками (табл.3.3):

Таблиця 3.3

Потрібні нова логіка використання основних непрямих податків (ПДВ, акцизів, ввізного, вивізного та державного мита, спеціальних зборів до державного пенсійного фонду та інші), диференціація ставок та поступове зниження вагомості цих платежів у загальному податковому навантаженні. Основні підходи тут наступні:

а) Вдосконалення нарахувань, сплати і компенсації ПДВ, зниження загального рівня ставки цього податку (див. вище) та встановлення його пільгових рівнів. Зокрема, зниження має торкатися:

соціально важливих товарів (медицини, екології) та харчових продуктів широкого вжитку;

періодичних друкованих видань та шкільних підручників;

товарів та послуг, що отримують і надаються суб’єктам сільського господарства;

товарів для дітей та деяких інших.

Такі пільгові ставки доцільно встановити не більшими від ½ загальної ставки ПДВ. Окрім того, за нульовою ставкою пропонується оподатковувати:

товари сільськогосподарського виробництва;

інвестиційні операції (оплата обладнання для власного використання і будівельномонтажних робіт, купівля акцій акціонерних товариств, реінвестування прибутку тощо);

соціальнокультурні і наукові послуги.

Звільнення від оподаткування, одначе, має стати винятком, а не правилом. Потрібне також запровадження спрощеного порядку нарахувань і компенсації наданого податкового кредиту (за куплені товари й послуги) з ПДВ.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26