Стрімке зростання фондового ринку досягло свого апогею у 2007 початку 2008 року. У результаті іпотечної кризи в США американські та европейські фондові ринки падали впродовж липня-вересня 2007 року, однак недосить значна інтегрованість України в світову економіку, сприяла лише незначному падінню фондового ринку. Фінансова криза лише сприяла притоку спекулятивного капіталу на український фондовий ринок і до кінця 2007 року індекси ПФТС зросли до свого максимуму в 1208 пунктів, що сприяло виведенню обсягу портфельних інвестицій в обсязі $5,7 млрд. Підвищення інвестиційної привабливості країни та активне входження зовнішнього капіталу на український ринок позитивно позначилося на його біржовому сегменті, який протягом останніх чотирьох років збільшився більше як в 5 разів та досяг світового піку в 2008 році. [10, с. 178]
Але як відомо стрімкий злет нерідко приводить до ще більш стрімкого падіння. На початку 2008 року, разом з обвалом світових фондових ринків, став падати й український індекс ПФТС. Його падіння було одним з найбільших в світі – майже 80%. Крім того капіталізація українського ринку акцій знизилася фактично в 4 рази з $110 млрд. до $22,5 млрд., що дорівнювало рівню 2004 року.
Розпочався катастрофічний відтік капіталу та по мірі погіршення ситуації на глобальних ринках, інвестиційні фонди стали стрімко переводити його в більш надійні активи. Якщо в першому півріччі 2008 року така втрата могла компенсуватися істотним нарощенням експорту (чому сприяв світовий ріст попиту на сировинні ресурси, а відповідно і на зростання цін, наприклад ціни на сталь з $ 210 за тону на початок року зросли до $ 296 у липні), то вже наприкінці року відчувалася значна нестача грошей. Банківським інститутам було важко займати дешеві грошові ресурси на зовнішніх ринках. Пізніше це вилилося в катастрофічне падіння ліквідності фінансового сектору, що в свою чергу поставило під загрозу подальший розвиток реального сектору економіки і можливість рефінансування боргових зобов’язань фінансових закладів. [18, с. 23]
В другій половині 2008 року на фоні послаблення світового попиту і падінню цін на сталь відбулося значне погіршення економічної кон’юнктури, що викликане зниженням росту промислового виробництва, інвестицій в основний капітал при одночасному збереженні високого рівня споживчого попиту. Фактично, закриття кредитного ринку призупинило будівництво житла, доріг, інфраструктури, що призвело до падіння попиту на металургійну продукцію на внутрішньому ринку. Це в свою чергу привело за собою призупинення діяльності більшості металургійних гігантів, що було початком величезної хвилі безробіття.
Значне надходження спекулятивного капіталу вказало на неготовність економіки нашої країни, яка відреагувала збільшенням інфляційних процесів. Невідповідність між попитом і пропозицією всередині країни позначилося стагфляційними процесами: розрив між інфляцією (22,3%) і динамікою ВВП (2,1%) в 2008 році став найбільшим з кінця 90-х років. За даними Держкомстату, у травні 2008 року рівень інфляції в Україні був найвищим серед країн СНД – 31%. Дії НБУ з обмеження грошової маси мали наслідком зменшення ліквідності комерційних банків і подорожчання кредитів. Водночас збільшилися бюджетні соціальні виплати і компенсації втрачених заощаджень населення, що зменшувало фінансові ресурси економіки країни й збільшувало споживчі настрої населення. Останнє в свою чергу задовольнилось різким ростом імпорту, чому сприяла девальвація долару стосовно гривні. [7, с. 10]
Отже, результати 2008 року перевершили найпесимістичніші прогнози аналітиків та експертів з різних країн. Ключові фондові індикатори світу впали на 32-49%, російські індекси ММВБ та РТС провалилися на 67 та 73% відповідно. Український лідер ПФТС з лідерів росту 2007-го перетворився на лідера падіння 2008-го із результатом - 74,33%.
Таким чином, можна зробити певні висновки, про те що після швидкого піднесення стану економіки та розвитку фондового ринку відбувся значний спад, що вилився в серйозну фінансову кризу від якої постраждали не лише окремо взяті компанії, але й цілі галузі і економіки. України не стала виключенням, а навпаки, увійшла у список країн з найбільш несприятливим економічним станом таких як Угорщина, країни Балтії та інші. Причиною цьому стала неготовність нашої країни до неконтрольованих, значних за обсягами інвестиційних вливань, що носили спекулятивний характер. Тобто, надто стрімкий ріст, "перегрітість" ринку у попередні роки, особливо у 2007-му, значна залежність від іноземного капіталу, яка спершу була одним з головних рушіїв українського ринку цінних паперів, а 2008-го році чинив суттєвий тиск та призвів до кризового стану. [18, с. 24]
Отже, можна констатувати той факт, що світова фінансова криза прийшла до нас насамперед через відплив інвестицій і падіння фондового ринку. Через це фондовий ринок України в своєму розвитку не тільки зупинився, а й відкотився на декілька років назад.
Головними гальмівними чинниками інвестиційної активності та росту на світових фондових ринках залишається загальносвітова фінансова нестабільність, слабкі показники у фінансово-виробничому секторі національних економік, недостатній платоспроможний попит і недостатність довіри системних інвесторів. До кризи одним із потужних драйверів зростання ВВП був приплив прямих іноземних інвестицій. Однак у 2009-2010 рр. Приплив іноземних інвестицій зменшиться у кілька разів у зв’язку зі світовою фінансовою кризою: більшість іноземних компаній скасують плани експансії на нові ринки і скуповування конкурентів.
Слід зазначити, що завершення світової фінансової кризи полягатиме у зниженні мінливості фондових ринків. Вітчизняний ринок стане активнішим, як тільки почнуть рости акції в США та Європі. До цього часу він буде падати слідом за ринком США.
Крім того, на фондовий ринок України буде впливати стан вітчизняної економіки, оскільки падінням цін на ключові експортні товари та необхідністю обслуговувати значні боргові зобов’язання, економіка України увійде в стадію рецесії. [7, с. 11]
На сьогоднішній день стан фондового ринку починає стабілізуватися, але цей процес проходить під тиском ризиків макроекономічної і фінансової діяльності країни. І хоча індекси ПФТС вже сьогодні досягають максимальних показників, не можна говорити про подолання кризового стану. Стрибкоподібний розвиток фондового ринку України ускладнює його прогнозування, створює непевність в його стійкості та надійності. [9, с. 14]
2.2 Аналіз світового досвіду організації фондового ринку в контексті можливостей його використання в Україні
Економічний розвиток України на даному етапі складається з різних векторів державної політики, які визначають євро інтеграційний вектор пріоритетів державної політики. Пріоритетна і чітка орієнтація України на інтеграцію в Європейський Союз, набуття статусу повноправного членства в ньому розглядається як основна стратегія економічного та соціального розвитку нашої держави на наступні п’ять років. До 2015 р., орієнтовано, планується зростання ВВП у 2-3 рази, що потребує збільшення капіталовкладень учетверо. [8, с.182]
Розвиток цивілізованого інвестиційного процесу в економіці України, подальше проведення ринкових реформ неможливі без створення ефективно працюючого фондового ринку, який має забезпечувати реалізацію національних інтересів України та сприяти зміцненню її економічного суверенітету. Це підтверджує і досвід розвинутих країн, де високі стандарти життя громадян досягаються завдяки налагодженню їхніми урядами конкурентоспроможних механізмів залучення інтелектуального, інформаційного та фінансового ресурсів для створення значної частки доданої вартості товарів і послуг. Найдієвішими серед таких механізмів у світі є фондові ринки. Вони забезпечують майже 70-75% потреб у фінансовому ресурсі,тоді як банки – лише близько 25%.
У порівнянні із країнами з розвиненою ринковою економікою, діяльність фондових бірж України є недостатньо ефективною. Так, капіталізація фондових бірж України у 2008 р. становила лише 24,5 млрд. дол.. США, у той час як у США – 13896 млрд. дол.. США, в Німеччині – 1153 млрд. дол. США, в Франції – 1109 млрд. дол. США, в Польщі – 98,74 млрд. дол. США. Такий низький рівень розвитку фондових бірж України зумовлений особливостями становлення ринку цінних паперів у країні, його роздробленістю та невпорядкованістю. Від часу заснування на фондових біржах не відбувалося якісних зрушень, і через це вони не виконують властивих їм функцій щодо залучення, перерозподілу капіталу та його спрямування у реальний сектор. У цих умовах особливо актуальними є питання щодо визначення напрямків розвитку фондових бірж у зарубіжних країнах та можливостей застосування світового досвіду для побудови ефективної біржової системи в Україні. [12, с. 36]
Дослідженню закордонного досвіду щодо побудови ефективно діючої фондової біржі в сучасних умовах економічного розвитку та можливостей його застосування в Україні присвячені праці українських науковців – І. Вороніна, Б. Рубцова, А. Грищенка, В. Корнєва, О. Мозкового, М. Козоріз та інших.
Однак світовий досвід організації фондової біржі досліджено недостатньо. Детальнішого аналізу потребують питання щодо визначення основних моделей організації біржової торгівлі, їх адаптації до особливостей економічного розвитку в Україні.
Нині існує дві основні моделі фінансового ринку:
1) Банкоцентрична – орієнтована на банки і притаманна країнам континентальної Європи та Японії;
2) Фондова – орієнтована на фондові біржі і притаманна США, Англії та Австралії.
Банкоцентрична модель фінансового ринку передбачає необхідність існування фондової біржі, але основним фінансовим посередником інвестиційної діяльності є банки, які можуть поєднувати звичайні банківські операції з операціями на фондовій біржі. Фондова модель фінансового ринку передбачає необхідність існування фондової біржі як основного фінансового посередника між кредиторами та позичальниками. Традиційним банкам забороняється проведення інвестиційної діяльності, цю діяльність проводять спеціалізовані інвестиційні банки.
Зазначимо, що на початку 80-х рр. ХХ ст. спостерігалася тенденція до об’єднання обох моделей фінансового ринку, що зумовлено глобалізацією світових економічних процесів та зростання конкуренції між ринками капіталу різних країн. Так, у країнах континентальної Європи значення і обсяги фондового ринку безперервно зростають. США, навпаки, вживають заходи щодо розширення банківського сектора. В результаті цього виникла нова змішана модель організації фінансового ринку. [8, с. 184]
Зважаючи на проголошення Україною курсу на європейську інтеграцію вітчизняний фінансовий ринок та його інфраструктура не можуть розвиватися ізольовано від європейського досвіду і світових тенденцій трансформації ринків капіталу. Однак фондовий ринок Європейського Союзу розвивався у кожній окремій країні за власними законами та правилами, які відрізнялися між собою. Це перешкоджало формуванню економічного простору для створення єдиного фондового ринку ЄС. Тому, згідно з правилами Європейського Союзу щодо забезпечення фінансового ринку, у його країнах прийнятним є принцип превалювання національного законодавства. Виходячи з цього, розвиток фондового ринку України повинен орієнтуватися на досвід європейських особливостей та власного законодавства.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
