- затримка платежу повинна перевищувати 30 днів від дати, обумовлена договором як дата рахунку;
- платник податку повинен звернутися до суду із заявою про стягнення заборгованості з боржника, Таким чином, хоч і має місце подальше відшкодування перенарахованих сум податку, але фактично – це механізм безплатного кредитування держави за рахунок обігових коштів підприємств.
У цілому основними напрямками вдосконалення податкової політики в частині стимулювання підвищення рівня забезпеченості підприємств обіговими коштами, на мій погляд, мають бути.
- звільнення від оподаткування частини прибутку, яка спрямовується на поповнення власних обігових коштів;
- регламентування обов’язкового стимулювання частини прибутку, який залишається в розпорядженні підприємств, на поповнення обігових коштів;
- максимально можливе наближення термінів податкових платежів до моменту отримання доходів.
Діюча на сьогоднішній день система оподаткування має суто фіскальний характер і спрямована на максимальне вилучення коштів підприємств. Це, в свою чергу, фактично позбавляє підприємств прибутку – головної мотивації їхньої діяльності. Необхідність розв’язання невідкладних проблем бере гору над завданням щодо забезпечення економічного зростання, знецінення фінансового становища підприємств і перешкоджає розширенню податкової бази на перспективу.
Це все говорить нам про те, що для підприємств в Україні настали не найкращі часи.
Як ми знаємо, найбільш питому вагу серед прямих податків, які сплачують господарюючі суб’єкти займає податок на прибуток. Якщо взяти бюджет на 2007 рік, то ми можемо побачити, що він займає одне з перших місць у формуванні дохідної частини бюджету. Важливою причиною високої частки податку на прибуток є особливість податкової політики в Україні, що проявляється у встановленні надмірного податкового тягаря на підприємства України.
На мою думку, зниження розмірів податків слід почати з тих товаровиробників, які зможуть документально довести державним органам ефективність використання фінансових ресурсів, що залишаються на підприємстві в разі сплати менших податків. Для решти суб’єктів підприємництва повинен зберігатися існуючий механізм оподаткування.
Ефективним вкладанням коштів, одержаних підприємствами в результаті зменшення податків, можна вважати їх спрямування на інвестиційні та інноваційні проекти для розвитку власного виробництва або в такі ж проекти регіонального чи загальнодержавного характеру. Зрозуміло, що в цьому разі йдеться не про будівництво виробничих приміщень, а про закупку нового обладнання, впровадження нових технологій, тощо. Виходячи з нинішньої господарської ситуації виправданим є використання додаткових фінансових ресурсів, зекономлених від сплати знижених податків, на поповнення обігових коштів, а також на медичне страхування своїх працівників, підвищення рівня оплати праці чи надання соціальних гарантій. Останнє можна пояснити необхідністю часткового звільнення бюджету від витрат на охорону здоров’я, на соціальну сферу і деякої компенсації цих витрат за рахунок доходів підприємств.
Використання коштів, одержаних за рахунок податкових знижок, по запропонованій ціні може обумовлюватись певними вимогами з боку держави і нею регулюватися. Наприклад, спрямування всіх зекономлених від зменшення податку на прибуток коштів на розвиток власного виробництва додатково може стимулюватися державою шляхом збільшення податкових пільг, а на медичне страхування своїх працівників треба дозволяти вкладати лише частину коштів. Під інвестиційні проекти слід вимагати розроблення бізнес-плану.
Контроль за використанням підприємствами зекономлених на податках коштів повинні здійснювати фінансові управління, КРУ та податкові адміністрації, оскільки сума знижок податків є податковими пільгами на доходи товаровиробників, а названі державні органи мають контролювати ефективне використання цих коштів. При виявленні цими органами нецільового використання додаткових фінансових ресурсів, одержаних підприємством внаслідок зменшення податків на його доходи, вказані суми мають бути повернуті до бюджету, в тому числі й суми від доходів майбутніх періодів, а підприємство – позбавлене на кілька років права користуватися податковими пільгами.
На нашу думку, в разі впровадження запропонованого варіанту зменшення розмірів оподаткування доходів українських товаровиробників можна було б розв’язати проблему зниження податкового тиску на них і водночас забезпечити наповнення Державного бюджету необхідними коштами.
Однією з найважливіших проблем є хиби в обчисленні сплаті податків, які є масовими. Досить часто це відбувається у зв’язку з суперечливістю між собою різних законів чи інструкцій та відмінністю в податковому і бухгалтерському обліку. А також, недостатність заходів щодо роз’яснення чинного законодавства через засоби масової інформації і безпосередньо серед платників податку шляхом проведення відповідних семінарів, узагальнення найхарактерніших порушень і відкритого інформування юридичних і фізичних осіб про те, як уникнути тих чи інших похибок.
Отже, досить високий загальний рівень витрат оподаткування, недосконалість механізму справляння найважливіших прямих податків привели, з одного боку до значних порушень і зловживань, масового ухилення від сплати податків, а з другого боку, вади чинної системи оподаткування, які стали однією з причин, сповільнення економічного розвитку, спаду виробництва і великої кількості збиткових виробничих підприємств, яких нині є понад 50 %.
При постійному збільшенні кількості складу фіскальних і контролюючих органів (незважаючи на реформи і зміни, які проводяться в структурі виконавчої влади) не працюють повною мірою такі важливі принципи оподаткування, як загальність і рівність. Великі масштаби тіньової політики, відсутність податкової етики і культури привели до формування значних грошових доходів, які не оподатковуються і проходять поза бюджетом.
Для того, щоб припинити подальше зменшення долі прямих податків у податковій системі України, необхідно забезпечити ріст податкової бази, а цей процес достатньо тривалий і залежить перш за все від росту ВВП.
Отже закономірне, а не штучне підвищення ролі прямих податків може бути забезпечене тільки внаслідок загальної зміни економічної ситуації в країні, а саме економічного піднесення.
Однією з складових податкової системи України є прямі податки, які пройшли довгий і складний шлях формування і розвитку. Вони були першим джерелом поповнення казни багатьох давніх держав. Адже на первинних етапах формування податкової системи основним об’єктом оподаткування була земля та майно, а самі податки стягувалися в натуральному вигляді.
Слід зазначити те, що прямі податки як і будь-які інші мають як свої переваги так і недоліки. Основними перевагами прямих податків є те, що вони сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якому більше платять ті члени суспільства, як вищі доходи, тоді, як непрямі податки однакові для всіх і тому означають підвищену долю втрат доходу для тих, у кого він менший.
Також прямі податки зручніші, їх простіше вирахувати, за їх допомогою можна регулювати підприємницьку активність. З точки зору проблем бюджетного дефіциту – прямі податки являються одним з найбільш стабільніших і надійних видів бюджетних доходів, тому підвищення їх питомої ваги стабілізує дохідну частину бюджету.
Основним недоліком прямих податків є їх високі ставки, що негативно впливають на будь-яке підприємство. А також планування податковими органами сум грошових надходжень від прямих податків, через що відбуваються зловживання податківців при намаганні виконати плани з допомогою тиску.
Дані негативні фактори прямо перешкоджають зусиллям підприємств щодо розвитку виробництва і підвищення його рентабельності, після сплати податків у підприємства не залишається коштів на оновлення та модернізацію основних засобів. А це все, в кращому разі, призводить до стримування росту рівня оплати праці, відповідно і частки податків з доходів фізичних осіб, скорочення соціальних пакетів працівникам, що в свою чергу підвищує витрати держави на соціальну сферу. У гіршому випадку до банкрутства платників податків, або значно більшою мірою, їх відхід до тіньової економіки.
Якщо ж розглядати структуру прямих податків в Україні, то можна побачити, що на сьогоднішній день вона характеризує переважання податку на прибуток над податком з доходів фізичних осіб, тоді як у розвинутих країнах світу це навпаки.
Виходячи з цього можна сказати, що діюча на сьогоднішній день податкова система – підриває національну економіку і фінансовий стан більшості господарюючих суб’єктів.
Зазначені вище проблеми вказують на недосконалість та неефективність чинної податкової системи. Звідси виникає необхідність проведення податкової реформи та створення єдиного систематизованого законодавчого акту прямої дії, який охоплює всі без виключення питання податкового права та відповідає адекватним засадам податкової політики держави.
Створення нової законодавчої бази у сфері оподаткування повинно віддзеркалювати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем.
На основі проведеного дослідження можна запропонувати наступні напрямки проведення податкової реформи в Україні:
1. Загальне спрощення правової бази оподаткування, забезпечення зрозумілості норм основного законодавчого акту з оподаткування.
2. Зниження рівня податкового навантаження на підприємства.
3. Стимулювання здійснення інвестицій, а також направлення коштів на переоснащення основних засобів та інноваційну діяльність.
4. Скасування безпідставних пільг.
5. Боротьба з службовими зловживаннями з боку податкових органів, притягнення порушників до відповідальності.
Створення раціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, буде сприяти розвитку підприємництва та нарощуванню національного багатства України.
1. Закон України "Про систему оподаткування" зі змінами і доповненнями від 18.12.1997 р.
2. Указ президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу від 28.06.99 р. № 746/99.
3. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-ІV.
4. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями.
5. Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки : Довідник/ М.Я. Азаров (ред.). — К. : Експерт-Про, 2000.—490с.
6. Білик Марія Дмитрівна, Золотько Ірина Анатоліївна. Податкова система України: Навч.-метод, посіб. для самост. вивчення дисципліни.
7. Білостоцька В.О., Островецький В.І. Податкове навантаження в Україні / Фінанси України, 12/2002, с.75.
8. Гальчинський В. Податки з населення знизять до 13%.// Український сервер страхування, травень 2003 року. Адреса статті – http://uainsur.com/public/590.
9. Луков В. "Роль держави у ринковій економіці. Формування економічної політики" – Російський економічний журнал, № 9, 2001, ст. 129.
10. Ляшенко Ю.І. "Податкова діяльність держави в умовах ринкової трансформації економіки" – Фінанси України, № 12, 2000, ст. 121 – 126.
11. Мурашко О. Податковий облік і його узгодженість з фінансовим обліком // Бухгалтерський облік і аудит. - 2003. - №2, с.54-57.
12. Нестеренко В. Порядок заповнення громадянами Декларації про доходи.// Вісник податкової служби України № 5, с. 17.
13. Онишко С. "Бюджетний дефіцит і напрямки реформування національного оподаткування" – Економіка України, 10 жовтня 2001р., ст. 86 – 90.
14. Педько А. "Податкова політика та економічні інтереси" – Урядовий кур’єр, 2001 р., с. 6 – 7.
15. Сінчуков В. "Оптимальна система оподаткування" – Економіка України, № 3 (448), 2000 р., ст. 55.
16. Соколовська А.М. "Особливості проведення податкових реформ: світовий досвід і Україна" – Фінанси України, № 12, 2000 р., ст. 71 – 81.
17. Щодо можливості неподання у 2003 році певною категорією громадян декларації про сукупний оподатковуваний дохід.// Вісник податкової служби України № 10, с. 28.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6
