Єдиний податок для суб’єктів малого підприємництва запроваджено з 1999 р. з метою спрощення системи їх оподаткування (один податок замість усіх, передбачених законодавством). Право вибору системи оподаткування (єдиний податок чи сукупність усіх податків) надається платникам.
Платниками податку можуть бути фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, у яких середньорічна чисельність залучених працівників не перевищує 10 осіб, а річний обсяг реалізації 500 тис. грн., та юридичні особи, у яких середньорічна чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг реалізації за рік — 1 млн грн.
Ставка податку для фізичних осіб установлюється місцевими органами влади залежно від виду діяльності в розмірі від 20 до 200 грн. на місяць. Для юридичних осіб ставки встановлено у розмірі 6% від обсягу виручки від реалізації, якщо платник окремо сплачує ПДВ, або 10%, якщо ПДВ не сплачується.
Податок сплачується щомісячно. Ніяких перерозрахунків, виходячи із загальної суми усіх належних до сплати податків, не проводиться.
Земельний податок. Платниками є юридичні та фізичні особи, котрим земля надана у власність або користування. Він сплачується в порядку, наведеному на схемі 28.
Об’єктом оподаткування є площа земельної ділянки.
Ставки податку диференціюються залежно від призначення земель:
— сільськогосподарського;
— несільськогосподарського.
У свою чергу, для земель сільськогосподарського призначення ставки податку диференціюються:
· а) залежно від напрямів використання:
· — рілля і багаторічні насадження;
· — сінокоси і пасовища;
б) від родючості ґрунтів (у відсотках від грошової оцінки одного гектара).
Схема 28.Структурно-логічна схема земельного податку
Для земель несільськогосподарського призначення ставки встановлюються або у відсотках від грошової оцінки одиниці земельної площі, або з одного м2 залежно від класу населеного пункту та місцезнаходження земельної ділянки в межах населеного пункту (центр, серединна зона, периферія).
Порядок обчислення і сплати. Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку і сплачують його щомісячно (до 15 числа наступного місяця). Для фізичних осіб нарахування податку здійснює податкова інспекція. Сплата податку проводиться рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.
Фіксований сільськогосподарський податок установлено з 1999 р. для спрощення та уніфікації системи оподаткування підприємств, що займаються виробництвом, переробленням і збутом сільськогосподарської продукції та з метою зниження рівня їх податкового навантаження. Він може вноситись як у грошовій, так і в натуральній формах.
Платниками податку можуть бути сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, якщо обсяг реалізації продукції власного виробництва та продуктів її перероблення перевищує 50% загального валового доходу підприємства.
Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, що перебуває у власності чи користуванні платника.
Ставки податку встановлюються з одного гектара сільськогосподарських угідь, розрахованих у відсотках до грошової оцінки одного гектара угідь з диференціацією для ріллі, сіножатей та пасовищ (0,5%) і багаторічних насаджень (0,3%). Для гірських зон та поліських територій ставки розраховуються за нижчими нормативами — відповідно 0,3% і 0,1%.
Сплата податку у грошовій формі проводиться щомісячно на основі розподілу річної суми за кварталами у таких пропорціях
(І квартал — 10%, ІІ квартал — 10%, ІІІ квартал — 50%, IV — квартал — 30%).
Поставка зерна в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється не пізніше 15 жовтня з ранніх зернових культур і не пізніше 1 грудня з продукції пізніх зернових та технічних культур. Поставка продукції тваринництва проводиться щомісячно.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є видом майнового оподаткування. Порядок його обчислення наведено на схемі 29.
Схема 29.Структурно-логічна схема податку
Непряме оподаткування
Податок на додану вартість (ПДВ) є видом універсального акцизу, який установлюється за єдиною ставкою до всього обороту. Це основний вид непрямого оподаткування, який забезпечує основну масу податкових надходжень бюджету. Така його роль визначається тим, що ПДВ властива висока еластичність: зміна кон’юнктури ринку і рівня цін мало відбивається на податковій базі, оскільки ПДВ установлюється у вигляді процентної надбавки до цін. Система справляння ПДВ показана на схемі 30.
Схема 30.Структурно-логічна схема ПДВ
Платниками податку є всі юридичні й фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України. Фізичні особи, обсяг продажу в яких за рік не перевищує 1200 неоподатковуваних мінімумів, звільняються від сплати податку.
Об’єкт оподаткування. У податку на додану вартість розрізняють номінальний і реальний об’єкти оподатковування. Номінальний, як визначено законодавством, — це виручка від реалізації товарів, робіт, послуг. Реальним об’єктом оподаткування є додана вартість — сума заробітної плати і прибутку, оскільки при сплаті податку вираховується та його сума, що сплачена платником своїм постачальникам.
В Україні встановлена єдина ставка ПДВ. Вона має два вираження: 20% — включення в ціни товарів, робіт, послуг; 16,667% — визначення суми ПДВ в реалізації товарів, робіт, послуг за цінами, що включають ПДВ. Крім того, для окремих випадків передбачена так звана нульова ставка.
Включення ПДВ у ціни проводиться за такою формулою (С — собівартість, П — прибу ток, АЗ — акцизний збір):
Порядок обчислення і сплати. ПДВ, що належить до сплати, обчислюється як різниця між податковим зобов’язанням (сумою ПДВ з реалізації товарів, робіт, послуг) і податковим кредитом (сумою ПДВ в придбаних матеріальних ресурсах, енергії, оплачених послугах тощо). ПДВ сплачується до бюджету місячними і квартальними платежами залежно від річного обсягу оподатковуваних операцій.
Акцизний збір є видом специфічних акцизів, що встановлюються за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою. Схематично акцизний збір може бути подано у такому вигляді (схема 31).
Схема 31.Структурно-логічна схема акцизного збору
Платниками акцизного збору є національні виробники підакцизних товарів та суб’єкти, що імпортують чи реалізують ці товари.
Об’єктом оподаткування є оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних — їх митна вартість.
Ставки акцизного збору встановлюються у процентах та твердих розмірах. Процентні ставки застосовуються відносно до обсягу реалізації в цінах, що включають цей податок (умовно процентна ставка акцизного збору може бути зіставлена зі ставкою 16,667% ПДВ). Включення акцизного збору у відпускні ціни товарів (ВЦ) проводиться за такою формулою (А — ставка акцизного збору): ВЦ = (С + П) : (100 — А) 100. Тверді ставки встановлені в євро на одиницю товару чи певну величину його виміру.
Обчислення і сплата акцизного збору проводиться двома методами. Для вино-горілчаних і тютюнових виробів установлено стягнення податку за допомогою спеціальних акцизних марок. Для решти товарів обчислення проводиться за встановленими ставками до обсягу реалізації за відповідний період (декаду, місяць).
Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон країни. Воно характеризується схемою 32.
Структурно-логічна схема мита
Платниками мита є декларанти товарів, які переміщуються через кордон.
Об’єктом оподаткування є митна вартість товарів, або їх кількісна оцінка, що залежить від виду встановлених ставок.
Ставки мита встановлюються:
— у процентах до митної вартості;
— у грошовому вимірі в євро на одиницю товару чи певну одиницю його характеристики.
Процентні ставки мита встановлено на трьох рівнях: повні, пільгові, преференційні. Їх застосування залежить від того, який митний режим установлено в Україні для тієї чи іншої країни походження товарів.
Порядок обчислення та сплати. Обчислення мита проводиться за встановленими ставками за товарними групами. Сплата проводиться декларантом і є підставою для випуску товарів з митниці.
Платежі за ресурси та інші надходження
До складу платежів за ресурси належать:
— збір за спеціальне використання лісових ресурсів (лісовий дохід);
— збір за спеціальне використання водних ресурсів (плата за воду);
— плата за користування надрами (за видобування корисних копалин).
Направлення платежів за ресурси до бюджету визначається державною власністю на вказані ресурси.
Лісовий дохід справляється до бюджету за такі види спеціального використання лісових ресурсів:
— заготівля деревини;
— заготівля живиці;
— заготівля другорядних лісових матеріалів;
— побічні лісові користування.
Основною формою є плата за заготівлю деревини, механізм сплати якої наведено на схемі 33.
Платниками тут є юридичні й фізичні особи, які заготовляють деревину.
Об’єктом плати є обсяг заготовленої щільної деревини в м3.
Ставки встановлені у вигляді такси плати в грошовому виразі з 1 м3.
Порядок обчислення і сплати. Відпуск деревини проводиться на підставі лісорубного квитка чи ордера (на разовий відпуск), у якому подається розрахунок плати. Лісозаготівельні організації сплачують нараховану суму плати 8 разів на рік. Колективні й приватні підприємства та громадяни сплачують плату при отриманні лісорубного ордера.
Схема 33.Структурно-логічна схема плати за заготівлю деревини
Плата за заготівлю живиці обчислюється аналогічно за встановленими ставками.
Плата за другорядні лісові користування охоплює плату за заготівлю пнів, кори, деревної зелені тощо. Плата за побічні лісові користування сплачується при випасанні худоби, розміщенні пасік, заготівлі сіна та ін.
Плата за воду встановлена за:
· забір і використання водних ресурсів суб’єктами підприємницької діяльності;
Страницы: 1, 2, 3, 4
