де t – число періодів (років, місяців), за які нараховується дохід.

У цих розрахунках величина k визначається за формулою (2).

Визначення дисконтованого грошового потоку (тобто такого, який можна порівнювати з сумою інвестованих грошей для визначення окупності) ускладнюється звичайно тим, що номінальна виручка від втілення проекту і номінальні поточні витрати (наприклад на сировину, матеріали, оплату праці тощо) „інфлюють” у неоднакових співвідношеннях під впливом цінових факторів. Наведена нижче формула дає змогу розрахувати грошовий потік, порівнянний з вартістю інвестиційного проекту, зробивши його інфляційну корекцію, а також дисконтування на основі норми дохідності, що включає інфляційну надбавку:

  (4)

де PV – дисконтований грошовий потік за термін життя проекту;

 - виручка (валовий дохід) від реалізації проекту за відповідні роки у цінах базового року;

 - поточні витрати на експлуатацію проекту за відповідні роки у цінах базового року;

 - суми амортизаційних відрахувань за відповідні роки;

 - базисні індекси цін відповідного року на продукцію, що формує доходи від реалізації проекту;

 - базисні індекси цін відповідного року на ресурси, що формують поточні витрати на експлуатацію проекту;

m - ставка оподаткування прибутку;

 - ставки дохідності інвестування, прийнятні для інвестора, за відповідні роки.

Приклад.

У 2004 р. підприємство здійснює проект вартістю 550 тис. грн. і, згідно з умовами інвестування, розраховує на три роки функціонування одержати дохід (в середньому 36 відсотків річних) на рівні, не нижчому від середньо ринкового доходу на інвестиції з урахуванням інфляційної ситуації, яка прогнозується на цей період. Для складання розрахунку доцільності інвестування у бізнес-плані є такі дані про проект (у цінах 2004 р., тис. грн.):

Прогнозований рівень зростання цін на 2005 р.: за доходами – 22 відсотки, за витратами – 20 відсотків, на 2006 р. відповідно 25 відсотків і 21 відсоток, на 2007 р. – 20 відсотків і 20 відсотків.

Згідно за формулою (4), грошовий потік за три роки становить:

Отже, проект може бути прийнятий, бо „теперішня” вартість грошового потоку не тільки досягає суми авансованих у нього фінансових ресурсів (а це саме по собі – достатня підстава для визначення інвестиції доцільною), але й перевищує їх, тобто перевищує виражені в середньо ринковій нормі дохідності сподівання інвестора на прибутковість.

Дуже велике значення має складання бізнес-планів підприємствами, якщо брак власних фінансових ресурсів на виконання того чи іншого проекту примушує їх звертатися до спів інвесторів або в комерційний банк за позичкою. Якість, обґрунтованість, переконливість матеріалів, розрахунків, що містяться у бізнес-плані, мають неабиякий вплив на вирішення питання про джерела фінансування.

ІІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Зміст і задачі АГД

Розглянемо зміст аналізу господарської діяльності як науки, направленої на рішення певних задач. Цей зміст витікає перш за все з тих функцій, які економічний аналіз виконує в системі інших прикладних економічних наук.

Однією з таких функцій є вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій явищ, що відбуваються, і процесів в конкретних умовах підприємства.

Важливою функцією АГД є наукове обґрунтування поточних і перспективних планів. Без глибокого економічного аналізу результатів діяльності підприємства за минулі роки (5-10 років) і без обґрунтованих прогнозів на перспективу, без виявлення недоліків, що мали місце, і помилок не можна розробити науково обґрунтований план, вибрати оптимальний варіант управлінського рішення.

До функцій аналізу відноситься також контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економним використовуванням ресурсів. Ряд економістів принижує або зовсім заперечують цю функцію аналізу, приписуючи її виключно бухгалтерському обліку і контролю. Проте, аналіз проводиться не тільки з метою констатації фактів і оцінки досягнутих результатів, але і з метою виявлення недоліків, помилок і оперативної дії на процес виробництва. Саме тому необхідно підвищувати оперативність і дієвість аналізу.

Центральна функція АГД, яку він виконує на підприємстві, - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики.

Наступна функція аналізу – оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використовуванню наявних можливостей.

І нарешті, розробка заходів щодо використовування виявлених резервів в процесі господарської діяльності – також одна з функцій АГД.

Таким чином, аналіз господарської діяльності як наука є системою спеціальних знань, пов'язаних з дослідженням тенденцій господарського розвитку, науковим обґрунтуванням планів, управлінських рішень, контролем за їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, пошуком, вимірюванням і обґрунтуванням величини господарських резервів підвищення заходів щодо їх використовування.

3.2 Методика комплексного аналізу господарської діяльності

Під методикою розуміється сукупність способів, правил найдоцільнішого виконання якої-небудь роботи. У економічному аналізі методика є сукупністю аналітичних способів і правил дослідження економіки підприємства, певним чином підлеглих досягненню мети аналізу. Загальну методику розуміють як систему дослідження, яка однаково використовується при вивченні різних об'єктів економічного аналізу в різних галузях національної економіки. Приватні методики конкретизують загальну відносно до певних галузей економіки, до певного типу виробництва або об'єкту дослідження.

Будь-яка методика аналізу буде наказом або методологічними радами з виконання аналітичного дослідження. Вона містить такі моменти, як:

а) задачі і формулювання цілей аналізу;

б) об'єкти аналізу;

в) системи показників, за допомогою яких досліджуватиметься кожен об'єкт аналізу;

г) ради з послідовності і періодичності проведення аналітичного дослідження;

д) опис способів дослідження об'єктів, що вивчаються;

е) джерела даних, на підставі яких виробляється аналіз;

ж) вказівки по організації аналізу (які обличчя, служби проводитимуть окремі частини дослідження);

з) технічні засоби, які доцільно використовувати для аналітичної обробки інформації;

и) характеристика документів, якими краще всього оформляти результати аналізу;

к) споживачі результатів аналізу.

Як найважливіший елемент методики АГД виступають технічні прийоми і способи аналізу. Стисло ці способи можна назвати інструментарієм аналізу. Вони використовуються на різних етапах дослідження для:

o        первинної обробки зібраної інформації (перевірки, угрупування, систематизації);

o        вивчення стану і закономірностей розвитку досліджуваних об'єктів;

o        визначення впливу чинників на результати діяльності підприємств;

o        підрахунку невикористаних і перспективних резервів підвищення ефективності виробництва;

o        узагальнення результатів аналізу і комплексної оцінки діяльності підприємств;

o        обґрунтування планів економічного і соціального розвитку, управлінських рішень, різних заходів.

У аналізі господарської діяльності використовується багато різних способів. Серед них можна виділити традиційні способи, які широко застосовуються і в інших дисциплінах для обробки і вивчення інформації (порівняння, графічний, балансовий, середніх і відносних чисел, аналітичних угрупувань).

Для вивчення впливу чинників на результати господарювання і підрахунку резервів в аналізі застосовуються такі способи, як: ланцюгові підстановки, абсолютні і відносні різниці, інтегральний метод, кореляційний, компонентний, методи лінійного, опуклого програмування, теорія ігор, дослідження операцій, методи рішення економічних задач на підставі інтуїції, минулого досвіду, експертних оцінок фахівців і ін. Застосування тих або інших способів залежить від мети і глибини аналізу, об'єкту дослідження, технічних можливостей виконання розрахунків і ін.

Удосконалення інструментарію наукового дослідження має дуже велике значення і є основою успіху і ефективності аналітичної роботи. Чим глибше людина проникає в суть явищ, що вивчаються, тим більше точні методи дослідження йому потрібні. Це характерно для всіх наук. За останні роки методики дослідження у всіх галузях науки стали точнішими. Важливим придбанням економічної науки є використовування математичних методів в аналітичному дослідженні, що робить аналіз глибшим і точнішим.

ІV.АНАЛІЗ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА

4.1 Аналіз лісогосподарських робіт

Аналізуючи техніко-економічні показники підприємств, фінансування яких відбувається за рахунок госпрозрахункової діяльності, слід зосередити увагу і на роботу підприємств, які фінансуються за рахунок державного бюджету. До таких підприємств, у першу чергу, відносяться лісове господарство, яке є складовою народногосподарського комплексу України і займає значне місце в її економіці.

За даними державного лісового кадастру площа земель лісового фонду України становить 10,8 млн. га, в тому числі, вкритих лісом різних вікових категорій – 9,4 млн. га.

Лісистість в Україні нижча порівняно з багатьма країнами Європи і складає 15,6%. При цьому, вона значно коливається в регіональному розрізі і, наприклад, у Карпатському регіоні перевищує середню по Україні в 2,4 рази, в Поліському – 1,9 рази. А такі регіони, як Донецький, Південний та Придніпровський мають вдвічі – втричі нижчу лісистість, ніж по країні.

Загальний запас деревини в лісах України становить 1736 млн. м3, середній запас з розрахунку на 1 га вкритих лісом земель – 185 м3, середній запас стиглих і перестиглих насаджень – 237 м3. Середній приріст в розрахунку на 1 га, вкритих лісом насаджень, складає 3,8 м3. Ліси першої групи становить 55,8% від загальної площі земель лісового фонду, ліси другої групи – 44,2%. Хвойні насадження займають 42,2%, твердолистяні – 43,3%, м’яколистяні – 13,6%, інші деревні породи – 05%, чагарники – 04% від вкритих лісом земель.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10