Найбільшу кількість новостворених суб'єктів малого підприємництва – платників єдиного податку в 2001 році, зареєстровано у державних податкових органах міста Києва (1396) та Харківської області (1161).
Збільшення кількості новостворених суб'єктів малого підприємництва легалізує діяльність суб'єктів, забезпечує надходження коштів до бюджету та сприяє створенню нових робочих місць.
Так, за вказаний період середньооблікова чисельність працюючих на малих підприємствах України, що перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності становить – 659 587 чоловік, в тому числі:
206252 – у сфері з надання послуг (31,3%);
196479 – у сфері матеріального виробництва (29,8%);
145106 – у сфері торгівлі та громадського харчування (22,0%);
13402 – у сфері сільського господарства (2,0%);
98348 – здійснення інших видів діяльності (14,9%).
Найбільша середньооблікова чисельність працюючих зафіксована у суб'єктів малого підприємництва, які здійснюють свою діяльність у таких сферах, як матеріальне виробництво та надання послуг і відповідно становить – 39,8 та 31,3% від загальної середньооблікової чисельності працюючих.
Середньооблікова чисельність працюючих у одного суб'єкта малого підприємництва всього по Україні в середньому становить 7 осіб, а у сферах матеріального виробництва та надання послуг середньооблікова чисельність працюючих у одного суб'єкта малого підприємництва, відповідно, становить 9 та 8 осіб.
Обсяг виручки від реалізації продукції (товарів робіт, послуг) за 2001 рік малих підприємств юридичних осіб по Україні становить 7731,9 млн. гривень.
Надходження єдиного податку, сплаченого юридичними особами за вказаний період, всього по Україні становить 619,8 млн. грн., в тому числі:
– 265,3 млн. грн., або 42,8 відсотків за ставкою 6 відсотків:
– 354,5 млн. грн., або 57,2 відсотка – за ставкою 10 відсотків.
Оскільки, більшість платників єдиного податку здійснюють свою діяльність за ставкою 10 відсотків, то і суми надходжень єдиного податку за ставкою 10 відсотків також більші, ніж за ставкою 6 відсотків.
Порівнюючи відповідні періоди 2001 і 2000 років слід зазначити, що кількість платників єдиного податку – юридичних осіб у 2001 р. збільшилась на 25068 платників, або у 1,4 рази (2000 р. – 66623, а 2001 р. – 91691). Також в порівнянні з відповідним періодом минулого року у 2001 році на 271,1 млн. грн., або майже у 2 рази збільшились надходження єдиного податку від малих підприємств – юридичних осіб (2000 р. 348,7 млн. грн., а 2001 р. – 619,8 млн. грн.).
Таким чином, запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва – юридичних осіб викликає зацікавленість в оподаткуванні за єдиним податком, зменшує податкове навантаження на платника, в деякій мірі сприяє виходу суб'єктів малого підприємництва із «тіньової» економіки, що позитивно впливає на наповнення бюджету.
Новим ефектом від запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності є процес автоматичної ліквідації масової «збитковості» підприємств в Україні, шляхом переведення їх на сплату єдиного податку, що значно розширює базу оподаткування.
В 2001 році в цілому по Україні 25880 суб'єктів малого підприємництва – платників податку на прибуток перейшли на сплату єдиного податку із загальної системи оподаткування. Із них 5862, або 22,7% підприємств при загальній системі оподаткування – були збитковими.
У І кварталі 2002 року із загальної системи оподаткування на сплату єдиного податку перейшли 15212 суб'єктів малого підприємництва, із яких 2384, або 15,7% були збитковими підприємствами.
Із підприємств, які у 2001 році перейшли із загальної системи оподаткування на спрощену систему оподаткування, найбільше збиткових підприємств переведено у таких областях, як Тернопільська (73 відс.), Чернігівська (71 відс.), Волинська (66 відс.), Хмельницька (52 відс.).
У І кварталі 2002 року переведено збиткових підприємств відповідно – Рівненська (78 відс.), Волинська (56 відс.), Кіровоградська та Херсонська – по 51 відсотку.
В той же час, при запровадженні спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності деякі суб'єкти підприємницької діяльності шляхом ліквідації реального платоспроможного платника податку на прибуток і створенням на його базі декількох малих підприємств, переходять на сплату єдиного податку, в тому числі шляхом реєстрації як суб'єктів малого підприємництва – фізичних осіб.
Так, наприклад [5]:
Прибутковий Козятинський маслозавод (Вінницька область) розділився на три підприємства: ТОВ «Козятинмолоко», ТОВ «Козятинмолоко плюс» і Маслозавод. Новостворені товариства ТОВ «Козятинмолоко», ТОВ «Козятинмолоко плюс» перейшли на сплату єдиного податку.
Прибуткова Коростенська фірма «Арсенія» (Житомирська область) розділилася на 12 малих підприємств: МПП «Андрій» МПП «Валентина», МПП «Зінаїда», МПП «Лілія», МПП «Людмила», МПП «Темп», МПП «Рашко», МПП «Анна», МПП «Орхідея», МПП «Ольга», МПП «Марія», МПП «Еталон», які перейшли на сплату єдиного податку.
Прибутковий ЗАТ універсам «Олена» (Запорізька область) шляхом ліквідації підприємства створив 6 фізичних осіб, які зареєстровані в державних податкових органах, як платники єдиного податку – фізичні особи.
За даними розрахунків ДПА України додаткові прибутки вказаних підприємств, а протилежно і відповідні втрати бюджету від несплати традиційних податків і зборів (обов’язкових платежів) вказаними суб'єктами підприємницької діяльності, які шляхом роздрібнення перейшли на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку, становлять більше ніж 1 676,5 тис. гривень.
Таким чином, з врахуванням викладених як позитивних, так і негативних тенденцій, питання оподаткування малого бізнесу в Україні знаходиться в стадії свого концептуального розвитку, тому в дипломній роботі проведено теоретичне та аналітичне дослідження як існуючих систем оподаткування малого бізнесу, так і перспективних (при прийнятті положень проекту Податкового Кодексу) для виявлення економічної рівноваги між суспільно протилежними економічними процесами:
- державним регулюванням через систему оподаткування прискоренням темпу розвитку малого бізнесу в різних сферах народного господарства та створенням середнього соціального класу суспільства;
- встановленням оптимально-максимального рівня наповнення бюджету держави за рахунок масового малого бізнесу;
При виконанні аналітичних досліджень в дипломній роботі використана статистика зведених надходжень від малого бізнесу у бюджети всіх рівнів Дніпропетровської області в 1999–2001 роках та аналіз і моделювання результатів роботи за спрощеною системою оподаткування в 1999–2001 роках малого підприємства ТОВ НВП «ТТ» (м. Дніпропетровськ).
1. Принципи оподаткування на Україні
1.1 Сутність, місце та роль податкової системи в функціонуванні ринкової економіки
Дискреційна державна фіскальна політика – це свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, яка здійснюється на підставі державних рішень (парламенту і уряду) з метою цілеспрямованого впливу на кругообіг товарно-грошових потоків в державі та на реальний обсяг виробництва, безробіття та інфляцію [7].
Дискреційна фіскальна політика застосовує два інструменти. Перший – державні закупки, які є інструментом прямої дії. Збільшуючи чи зменшуючи державні закупки, держава безпосередньо впливає на сукупний попит і реальний вітчизняний валовий продукт(ВВП). Другий – чисті податки, які змінюються за рахунок зміни податкових ставок і трансфертів. Змінюючи чисті податки на такій основі, держава впливає на реальний ВВП опосередковано через споживання як компонент сукупного попиту.
У податково-бюджетній (дискреційна фіскальна) політиці під терміном «чисті податки» розуміють доходи уряду і місцевих органів влади від збору податків за винятком трансферних платежів (зустрічних платежів держави до сімейних хазяйств). Зміна структури оподатковування і трансферних виплат впливає на економічну систему, впливаючи на такий важливий економічний параметр, як споживання.
Під доходами державного бюджету розуміють економічні відносини, що виникають у держави з підприємствами (об'єднаннями), фірмами, корпораціями, банками, страховими організаціями, фінансовими компаніями, а також із громадянами в процесі формування централізованого бюджетного фонду країни. Формою прояву цих економічних відносин служать різні види податків, зборів і обов'язкових платежів підприємств, організацій і населення в державний бюджет, а їх матеріально-речовинним утіленням – фінансові засоби, акумульовані в бюджетному фонді країни. Бюджетні доходи, з одного боку, є результатом розподілу вартості зробленого суспільного продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого боку – служать об'єктом перерозподілу сконцентрованої в руках держави вартості, оскільки ця вартість використовується для формування бюджетних фондів регіонального, галузевого і цільового призначення [1].
Об'єктом грошових відносин, що складають зміст доходів бюджету, виступає вартість сукупного суспільного продукту (частково – національного багатства), що на різних етапах і стадіях розподілу з'являється в різних фінансових формах.
Основним джерелом формування доходів бюджету є національний доход, що розподіляється і використовується відповідно до ринкових законів суспільного розвитку (закону вартості, закону попиту та пропозиції, закону продуктивності праці, що підвищується, закону зростання потреб) для забезпечення розширеного відтворення і задоволення загальнодержавних потреб[1].
В умовах ринкових відносин розподіл національного доходу виконується за допомогою утворення, розподілу і використання грошових доходів і нагромаджень. До числа таких доходів відносяться насамперед державні доходи, доходи підприємств і об'єднань, різних комерційних структур, фінансових груп, банків, а також доходи населення.
Значна частина національного доходу надходить у бюджет шляхом прямого розподілу – оподатковування державних, приватних і комерційних підприємств. Частина чистого доходу населення перелічується в бюджет у порядку перерозподілу.
При переході до ринкових відносин істотно міняється роль бюджету в регулюванні суспільного виробництва і розподілу національного доходу.
Основні напрямки цих перетворень – зосередження головних ресурсів державного бюджету на пріоритетних галузях економіки, визначення найбільш загальних пропорцій розвитку суспільного виробництва і необхідних темпів розвитку економіки в цілому.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
