Фінансова звітність підприємства – це система узагальнених показників, що характеризують підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік).
Метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначено чинним законодавством.
У звіті про фінансові результати витрати з податку на прибуток визначають згідно з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток». Витрати з податку на прибуток відображають у рядку 180, а суму доходу з податку на прибуток – у рядку 185 Звіту про фінансові результати.[15]
Витрати (дохід) з податку на прибуток – загальна сума витрат (доходу) з податку на прибуток з урахуванням відстроченого податкового зобов'язання і відстроченого податкового активу.
Поточний податок на прибуток – сума податку на прибуток, визначена у звітному періоді відповідно до податкового законодавства.
Відстрочений податковий актив – сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах внаслідок:
· тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню;
· перенесення податкового збитку, не включеного до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді;
· перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими скористатися у звітному періоді неможливо.[16]
Відстрочене податкове зобов'язання – сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню.
Поточний податок на прибуток і відстрочений податок на прибуток (відстрочені податкові зобов'язання, відстрочені податкові активи) визнаються витратами або доходом у Звіті про фінансові результати.
Витрати з податку на прибуток (ВПП) складаються з двох частин: поточного податку на прибуток (ППП) і відстрочених податкових зобов'язань (ВПЗ).
ВПП = ППП + ВПЗ.
Якщо витрати з податку на прибуток визнано згідно з податковим законодавством і можуть бути відшкодовані в майбутніх періодах, визначається відстрочений податковий актив (ВПА).
Витрати з податку на прибуток визначають за формулою.
ВПП = ППП – ВПА.
Сума поточного податку на прибуток відображається в Звіті про фінансові результати, а сума відстроченого податкового активу чи відстроченого податкового зобов'язання – в Балансі.[17]
Відстрочене податкове зобов'язання визнається в разі наявності тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню, за винятком:
а) гудвілу, якщо його амортизацію податковим законодавством не передбачено;
б) первісного визнання активу або зобов'язання в результаті господарських операцій (крім об'єднання підприємств), які не впливають на обліковий і податковий прибуток (збиток).
Тимчасові різниці, що підлягають оподаткуванню та є наслідком фінансових інвестицій у дочірні, асоційовані та спільні підприємства, визнають відстроченим податковим зобов'язанням за винятком:
· якщо материнське (холдингове), інвестор або учасник спільного підприємства визначає і контролює час анулювання тимчасової різниці;
· якщо не очікується анулювання тимчасової різниці впродовж дванадцяти місяців з дати балансу.[18]
Відстрочений податковий актив визнається в разі виникнення тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, якщо очікується отримання податкового прибутку, з яким пов'язані ці тимчасові різниці.
Тимчасові різниці, що підлягають вирахуванню та є наслідком інвестицій у дочірні, асоційовані та спільні підприємства, визнаються відстроченим податковим активом за умови:
· анулювання тимчасових різниць упродовж дванадцяти місяців з дати балансу;
· очікування податкового прибутку, достатнього для списання тимчасової різниці.[19]
Якщо податкові збитки і податкові пільги перенесено на майбутні періоди, то відстрочений податковий актив визнається в разі очікування у майбутньому прибутку, достатнього для відшкодування цих збитків і користування пільгами.
У проміжній фінансовій звітності відстрочені податкові активи та відстрочені податкові зобов'язання можуть не наводитися і відповідно на цю дату не обчислюватися. У таких випадках у статті «Податок на прибуток від звичайної діяльності» проміжного Звіту про фінансові результати наводиться лише сума поточного податку на прибуток, а на дату річного балансу в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності здійснюється відповідне корегування (збільшення, зменшення) суми витрат з податку на прибуток, виходячи з облікового прибутку (збитку) за звітний рік.
Декларація з податку на прибуток підприємства подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку [Додаток В].
Згідно Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства № 349-ІУ від 24.12.2002 р.» більше не потрібно подавати Розрахунку авансових внесків податку на прибуток, Розрахунку фінансових результатів товарообмінних (бартерних) операцій (додаток С до Декларації), замість двох податкових періодів (квартал, рік) - чотири (1-й квартал, півріччя, три квартали, рік). Цим Законом України запроваджено нові форми звітності – Спрощену для кварталу, півріччя, трьох кварталів і річну. Строки подання Декларації з податку на прибуток підприємства – протягом 40 днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу.[20]
Декларацію з податку на прибуток підприємства затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 29.03.2003 р. №143; узгоджено рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності 31.03.2003 р. №06-10/239.
Що стосується податку на додану вартість (ПДВ), то декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість.
Декларація складається із вступної частини та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).[21]
Податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:
· якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;
· якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.[22]
Платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував 300 000 грн., може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.
У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує 300 000 грн., такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.
Декларація може бути надіслана на адресу податкової інспекції (адміністрації) за місцем реєстрації платника поштою з повідомленням про вручення не пізніше ніж за 10 днів (дата відправлення на поштовому штемпелі) до закінчення граничного терміну, установленого для подання декларації.
Декларація подається платником незалежно від того, виникло у звітному періоді у платника податкове зобов'язання чи ні, тобто незалежно від стану фінансово-господарської діяльності платника податку.
Після подачі декларації за звітний період платник податку має право до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий період подати нову декларацію з виправленими показниками.
Особливості оподаткування підприємств досить різноманітні і вимагають адекватного облікового забезпечення, оскільки будь-які відхилення від установлених вимог нормативних актів призводять до відчутних втрат через застосування фінансових санкцій податковими інспекціями як до керівників та облікових працівників, так і підприємств.
Документація в системі податкового обліку обмежується податковими накладними і книгами обліку придбання і продажу товарів, робіт, послуг, реєстрами обліку валових доходів і витрат. Інвентаризація власне у податковому обліку не застосовується, хоч її не можна ігнорувати при визначенні приросту (убутку) товарів, інших виробничих запасів.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
