4. Незавершене виробництво.
5. Дрібний бізнес та ін.[19]
Лізинг можна розглядати як форму довгострокового кредитування покупки, що являє собою довгострокову оренду. Оскільки лізингова служба повністю оплачує основні засоби за дорученням підприємства- лізингоотримувача за рахунок власних коштів, то до неї переходить право власності на об'єкти лізингу.
В останні роки став розповсюджуватися міжнародний лізинг. Міжнародний лізинг - договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які знаходяться під юрисдикцією різних держав. Міжнародною лізингова операція вважається також в тому випадку, якщо майно або платежі перетинають державні кордони, угода, по якій лізингодавець купує обладнання у національного підприємства, а після цього передає його іноземному підприємцю за кордон, називається експортним лізингом. Якщо обладнання купується у іноземної фірми і передається для використання вітчизняному підприємцю, угода називається імпортним лізингом.[11]
Міжнародний лізинг може застосовуватися і тими підприємствами, що не одержують доходів в СКВ. В таких випадках укладається угода, що передбачає оплату зобов'язань продавця постачанням продукції, виробленої на обладнанні, що орендувалося. Це свого виду "бартер", що заохочується діючими в багатьох країнах нормами фінансового права, тому що сприяє просуванню обладнання, транспортних засобів і т. ін. на зовнішній ринок.[19]
Можна констатувати, що в нинішній час Україна є сировинним придатком розвинутих країн світу (нацією забезпечення) і тому однією з першочергових задач економічної політики повинна бути задача виходу України на рівень технологічної нації. Для цього необхідні технологічні інвестиції, що можуть бути отримані з допомогою міжнародного лізингу.
Україна повинна скористуватися лізингом для вирішення своїх інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення капіталовкладеннь, що відбувається швидше, ніж спад виробництва. В умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. На 1996 рік дефіцит державного бюджету склав 4.5% ВВП, це свідчить про те, що частина централізованих вкладень буде зменшуватися.[50]
Інвестиційні можливості більшості суб'єктів господарювання обмежені і до того ж зменшуються. Останній етап сучасного відновлення українських підприємств завершився 10 років назад. В нинішній час їхній знос досяг катастрофічної відмітки. В середньому за 1991 - 1995 роки знос ОВФ значно посилився і знаходиться в розмірах 35 - 50%, при тому, що основні фонди не збільшуються, а скорочуються. Відсутність оборотних коштів і дуже малі розміри прибутку обмежують можливості відновлення процесу відтворення.[50]
Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової операції. Так, підприємству - постачальнику гарантується збут продукції і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з бюджетними робітниками і направлення їх на виробничий розвиток.
Враховуючи те, що лізинг пов'язаний з вкладанням ресурсів на тривалий термін, необхідно враховувати економічну ситуацію, що склалася в країні. Хочеться відзначити, що Україна вступила в фазу стабілізації економіки. Про це свідчать такі дані: падіння темпів інфляції (0.7%- серпень 1997 року); стабілізація грошової одиниці, здешевлення кредитів, зростання обсягу виробництва в деяких галузях народного господарства (чорна металургія, ПЕК), часткове рішення проблем по зменшенню заборгованості по заробітній платі і ін.
Все це повинно сприяти розвитку лізингових відносин в Україні.
ВИСНОВКИ
В умовах інвестиційної кризи, що в Україні прийняла майже чи не найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірний той всебічний інтерес, що виявляється до специфічної форми економіко-правових відносин, що отримала збірне найменування "лізингу".
Являючись продуктом розвитку в умовах постіндустріального суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами ринкової економіки ("розширеної форми людського співробітництва", користуючись термінологією Фридриха Хайека), традиційних форм позики і оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм діалектичого вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного нагромадження.
Такий альтернативний засіб інвестування як одержання і використання іноземних кредитів має ряд негативних факторів, значна частина коштів спрямовується на покриття поточних витрат, дефіциту державного бюджету, а не на інвестування виробництва і його технологічне відновлення. До того ж іноземні кредити збільшують зовнішній борг і на його обслуговування витрачаються значні валютні кошти. Витрати консолідованого бюджету України на 1997 рік по обслуговуванню державного боргу склали 6.2% всіх витрат.
Враховуючи ситуацію з іноземними кредитами і інвестиціями, а також ситуацію, що склалася на вітчизняному ринку довгострокових кредитів (по них дуже високі проценти і їх практично ніхто не надає), саме лізинг може стати єдиною формою довгострокового кредитування в Україні в найближчий час.
На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу, тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент, сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і розвитку виробництва.
Однією з основних форм подолання проблем відсутності інвестиційних коштів є лізинг, в т. ч. і міжнародний.
Україна повинна скористуватися лізингом для вирішення своїх інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення капіталовкладеннь, що відбувається швидше, ніж спад виробництва. В умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. На 1996 рік дефіцит державного бюджету склав 4.5% ВВП, це свідчить про те, що частина централізованих вкладень буде зменшуватися.
Вирішення вище зазначених проблем, що ускладнюють ефективність і мобільність регулювання лізингових відносин, врахування переваг регулювання лізингових операцій в інших країнах, приєднання України до Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, всебічна підпримка розвитку лізингу з боку держави дадуть Україні змогу вирішити значну кількість проблем, пов`язаних з інвестуванням і залученням коштів.
Список використаної літератури:
1. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 20 березня 1991 року //Закон України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 285. 1. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року // Закон України. —Т. 1. —К., 1996. —С. 173. 1. Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 року // Закон України. - Т. 3. - К.,1998. - С. 144-151 1. Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 року //Закони України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 191. 1. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991 року //Закони України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 310. 1. Про оподаткування прибутку піприємств: Закон України від 22.05.97 р. № 283/97- ВР 1. Бирман. Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов /Пер. с англ. под ред. Л .Белых. — М.: ЮНИТИ. — 1997. — С. 279—307. 1. Бутнік-Сіверський О. Ринковий механізм господарвання. — К.: Компас, 1995. — 246 с. 1. Внукова Н., Ольховиков О. Мир лизинга. — X.: Основа, 1994. — 223 с. 1. Голощапов В., Комаровский В., Новичихин В. и др. Развитие лизинга в капиталистических и социалистических странах: Обзорная информация. — Серия 2. Экономика и организация материально-технического снабжения. — М.: ЦНИИТЭИМС, 1989. — Вып. 8. — С. 44. 1. Кабатова Е. Лизинг: понятие, правовое регулирование, международная унификация. — М.: Наука, 1991. — 132 с. 1. Колесников В., Кроливецкая Л. и др. Банковское дело. — М.: Финансы и статистика, 1996. — С. 289—306. 1. Крупник А., Палинова А. Введение в предпринимательство. — С.: Политехника, 1996. — С. 323. 1. Лизинг и факторинг: Метод, указания по проведению факторинг. и лизинг, операций. — М., 1991. — 36 с. 1. Лизинговые и факторинговые операции: Метод. разработки. — М.: ДИАМОНД, 1992. — 54 с. 1. Лизинг и коммерческий кредит. — М.: Ист. — Сервис, 1993. —100 с. 1. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков /Под ред. ГрязновойА., Молчанова А. и др. — М.: ДеКА, 1995. — С. 18—56. 1. Ляшенко В., Барановский А., Толмачева А. Методические рекомендации по развитию лизинга как формы финансовой поддержки малого бизнеса. — Донецк.: ЦЭП АН Украины, 1993. — С. 35. 1. Мішенко В.І., Луб’яницький О.Г., Слав’янська Н.Г. Основи лізингу. - К.: Знання, 1997. - 136с. 1. Нікбахт Е. Фінанси. — К.: Основи, 1993. — С. 208—215, 280—290. 1. Осипов Ю.М. Основы предпринимательского дела.- М. 1992. - С.179 1. Основы банковского дела /Под ред. Мороза А. — К.: Либра, 1994. — С. 208. 1. Прилуцкий Л. Лизинг: Правовые основы лизинг. деятельности в Российской Федерации. — М.: Ось—89, 1996. — 126 с. 1. Рэдхэд К., Хъюс С. Управление финансовыми рисками / Пер. с англ. — М.: ИНФРА—М, 1996. — 288 с. 17. 1. Слов'янська Н. Лізинг як перспективна форма господарських відносин: Проблеми розвитку фінансового менеджменту. — Київ — Суми, 1995. — С. 34—36. 1. Смирнов А. Лизинговые операции. — М.: Консалт—банкир, 1995. —136 с. 1. Талье И., Абашина А. и др. Аренда и лизинг. — М.: Филинъ, 1996. — С. 75. 1. . Хойер В. Как делать бизнес в Европе.—М.: Прогресс,1990. — 253 с. 1. Шпиттлер Х.И. Практический лизинг. - М. 1991. - С.7. 1. Андраасова Л. Лизинговый бизнес //Экономика и жизнь. — 1993. —№2.—С. 12. 1. Бабалое А. Некоторые аспекты лизинговых операций //Внешняя торговля. — 1993. —№10.—С. 16. 1. Бойчук Р. Лизинг: экономико—правовая сущность //Бизнес-информ. — 1993. — № 16. — С. 5. 1. Внукова Н. Новые возможности лизинга в Украине //Укр. деловые новости. — 1996. — № 23. 1. Голощапов В. Лизинг обречен на успех, но мешают налоговые проблемы //Экономика и жизнь. — 1996. —№8.—С. 3. 1. Губина И. Лизинг надо узаконить и обеспечить ему государственную поддержку //Україна Вивіпезв. —1996.—№№ 34— 36.— С. 7. 1. Заруба О. Вдосконалення кредитної політики комерційних банків //Банківська справа. — 1996. —№1.—С. 21—23. 1. Ковбасюк М., Дерен М. Облік операцій, пов'язаних з орендою майна //Бухгалт. облік і аудит. — 1994. —№4.—С. 1. Маринченко Б. Підготовка та експертиза лізингових проектів //Вісник НБУ. — 1997. —№2.—С ЗІ. 1. Меджибовська Н. Визначення кредитного ризику на основі експертних оцінок //Банк. справа. — 1996. —№1.—С. 24. 1. Мосійчук В. Світова практика проведення лізингових операцій та проблеми її впровадження в Україні //Економіка України. — 1995. — №3. — С. 10. 1. Пилипенко Л. Фінансовий аналіз як інструментарій оцінки рівня ризику інвестора //Фінанси України. —№1.—С. 80—85. 1. Пивоваров А. Не можешь продать — отдай в лизинг //Бизнес. — 1996. — № 23. — С. 14. 1. Покотило 1. Правове забезпечення лізингових операцій //Вісник НБУ. — 1997. —№2.—С. 27—28. 1. Райк Е. Лізинг — для малого бизнеса //Бизнес для всех. — 1996. — № II. 1. Романченко О. Сучасні методи оцінки кредитного ризику в банках України //Фінанси України. — 1996. —№8.—С. 59—61. 1. Рэдхэд К., Хъюс С. Управление финансовыми рисками / Пер. с англ. — М.: ИНФРА—М, 1996. — 288 с. 1. Третпяк О. Фінансовий аналіз в акщонерних товариствах //Фінанси України. — 1997. —№1.—С. 61—64. 1. Хименский Г. Экономическая сущность лизинговых операций и их учет //Бизнес. — 1996. —№ 5.—С. II—12. 1. Яновский О. Лізинг як форма підприємницької діяльності //Економіка України. — 194. —№11.—С. 90—91. 1. Український інвестиційний журнал №№ 1-6, 1997-1998. 1. Дані Міністерства економіки на 1.01.98. 1. Leasing finance /Edited by Tom Clark. — Second Edtion. — Euromoney Books, 1990. — 270 p. 1. Leasing Life. — Vol. 4. — Issue 36. — 1996. — Sept. 1. Leasing Life. — Vol. 4. — Issue 37. — 1996. — Oct. 1. Brigham E., Gapenski L. Financial Management: Theory and Practice. — Chikago; New York; Dryden Press; 1988. — 421 p.
Страницы: 1, 2, 3, 4