- портфель агресивного зростання — орієнтиром є максимальний приріст капіталу;
- портфель консервативного зростання — орієнтується на невеликий ризик;
- портфель середнього зростання — має високу дохідність і середній ступінь ризику;
- гарантована дохідність інвестицій — формує інвестиційний портфель, до якого мають входити як надійні, але менш прибуткові, так і ризикові, але більш дохідні папери різних емітентів, галузей, видів. З метою зменшення ризику інвестування необхідно враховувати різноманітні фактори, найважливішими з яких є дохідність, рівень оподаткування, термін фінансових вкладень.
- збереження капіталу — формує переважно галузевий диверсифікований портфель.
- отримання максимального економічного ефекту — формує фіксовані і змінні портфелі цінних паперів.
- зниження ступеня ризику — в якійсь мірі властива будь-якому типу портфеля. Можливо, більше відношення має до спеціалізованих портфелів іноземних і вітчизняних цінних паперів, так як їх є переважна більшість.
На рисунку 2.1 наведено складові сукупної дохідності за акцією.
Рисунок 2.1 – Формування сукупної дохідності акції
Інвестиційна вартість привілейованої акції пов’язана з доведенням доходів (фіксованих дивідендів) до поточної вартості й визначається за такою формулою:
(2.1)
де Pa — поточна ринкова вартість акцій;
D — дивіденд, який буде виплачено в періоді t;
r — норма дохідності акцій подібного класу ризику (десятковий дріб).
Теоретично ціна простої акції має визначатися дисконтуванням усіх доходів, тобто дивідендів, що за нею виплачуються. Тоді формула визначення курсової вартості набирає такого вигляду
(2.2)
Якщо інвестор планує в майбутньому продати акцію, то він може оцінити її вартість за формулою:
(2.3)
де Pn — прогнозна вартість реалізації акцій у кінці періоду її використання;
n — кількість років використання акції.
За умови постійних виплат дивідендів поточна ринкова вартість простих акцій визначається аналогічно ситуації з привілейованими акціями, тобто за такою формулою
, (2.4)
D — річна сума дивідендів;
r — норма дохідності акцій подібного класу ризику.
Для розрахунку поточної вартості акцій з постійним приростом дивідендів використовується «модель Гордона»:
(2.5)
де g — річний темп приросту дивідендів, десятковий дріб (g = const);
D0 — дивіденди, виплачені компанією протягом року.
Надалі оцінка поточної ринкової вартості акцій визначається дисконтуванням прогнозованої сукупності дивідендів. Формула цієї оцінки така:
(2.6)
Курс облігації — це покупна ціна облігації в розрахунку на 100 грошових одиниць номіналу. Він залежить від середньої величини на даний момент позичкового проценту, терміну погашення, міри надійності емітентів та інших чинників. Розрахунок курсу облігації здійснюється за формулою:
Pk=P0/N*100, (2.7)
де Pk — курс облігації;
P0 — ринкова ціна облігації;
N — номінальна ціна облігації.
Прибутковість облігації характеризується низкою параметрів, що залежать від умов, запропонованих емітентом. Для облігацій, погашуваних у кінці терміну, на який вони випущені, прибутковість вимірюється купонною, поточною та повною прибутковістю.
Купонна прибутковість — це процентна ставка, означена на облігації і яку емітент зобов’язується сплатити за кожним купоном. Платежі за купонами можуть здійснюватися щорічно, щопівріччя, щоквартально.
Якщо літерою g позначимо купонну норму прибутковості, то купонна прибутковість облігації — Dk — дорівнюватиме:
Dk = Ng, (2.8)
Поточна прибутковість облігації характеризується вираженим у відсотках відношенням виплачуваного за облігацією річного процента до ціни її придбання, тобто:
(2.9)
Поточна прибутковість облігації не враховує зміни її ціни за термін її зберігання.
Під час визначення прибутковості облігації враховується ціна придбання P0 (ринкова ціна), що залежить від таких чинників. Покупець облігації в момент її придбання розраховує на отримання прибутку у вигляді серії твердих виплат у формі процентів, що здійснюються впродовж усього терміну обігу облігації, а також відшкодування її номінальної вартості до кінця цього терміну. Іншими словами, ринкова ціна облігації дорівнюватиме сумі двох додатків — теперішньої вартості її ануїтетів (щорічних процентних платежів) і теперішньої вартості її номіналу, тобто:
(2.10)
де P0 – ринкова ціна (теперішня вартість облігації);
It, t = 1, 2, …, n — величина процентного платежу в час t;
n — термін погашення, років;
N — номінал облігації;
k — необхідна ставка прибутковості облігації (для інвестора звичайно ця ставка прирівнюється до ставки позичкового процента, що надається банками в момент придбання і погашення облігації).
Розглянемо розрахунок ринкової ціни для різних видів облігацій.
Облігації з періодичною виплатою процентів без зазначення терміну погашення
Даний вид облігацій є різновидом довічної ренти, а оцінка облігації в цьому разі зводиться до визначення теперішньої вартості цієї ренти:
P0=gN/k, (2.11)
де g — процентна ставка, за якою сплачується прибуток;
k — ставка поміщення;
gN — періодично сплачуваний прибуток.
Якщо сплата прибутку здійснюється кілька разів на рік (p разів), то:
(2.12)
Визначення вартості дисконтного векселя. Дисконтні векселі котируються на підставі ставки дисконту. Вона говорить про величину знижки, яку продавець надає покупцю. Ставка дисконту вказується у відсотках до номіналу векселя як простий відсоток в розрахунку на рік. Ставку дисконту можна перерахувати в грошовий еквівалент за допомогою формули:
(2.13)
де: D – дисконт векселя;
N – номінал векселя;
d – ставка дисконту;
t – число днів з моменту придбання векселя до його погашення.
В знаменнику зазначається 360 днів, оскільки розрахунки з векселем здійснюються на базі фінансового року, який становить 360 днів.
Ставка дисконту визначається за формулою:
(2.14)
Визначення ціни векселя. Ціну векселя можна визначити, вирахувавши з номіналу величину знижки, а _ааме:
(2.15)
де: P – ціна векселя.
Якщо відома ставка дисконту, то ціна визначається за формулою:
(2.16)
Якщо інвестор визначив для себе значення доходності, яку б він бажав забезпечити по векселю, то ціну паперу можна розрахувати за формулою:
(2.17)
де: r – доходність, яку бажає забезпечити собі інвестор. (Якщо вкладник порівнює інвестиції у вексель з іншими паперами, для яких фінансовий рік становить 365 днів, то у формулі доцільно в знаменнику ставити цифру 365).
Визначення суми нарахованих відсотків і вексельної суми за процентним векселем. За процентним векселем нараховуються відсотки за ставкою, яка зазначається у векселі. Суму нарахованих відсотків можна визначити за формулою:
(2.18)
де: I – сума нарахованих відсотків;
C% – відсоткова ставка, що нараховується за векселем;
ts – кількість днів від початку нарахування відсотку до його погашення.
Загальна сума, яку держатель процентного векселя отримає при його погашенні, дорівнює сумі нарахованих відсотків і номіналу. Її можна визначити за формулою:
(2.19)
де: S – сума відсотків і номіналу векселя.
Визначення ціни векселя. Ціна векселя визначається за формулою:
(2.20)
2.2 Оцінка ризику при купівлі цінних паперів
Сьогодні розроблено методику оцінки ефективності управління пакетом акцій в промисловості. В основу аналізу показників покладається порівняння їх значень з нормативними, які є індикатором нормального економічного стану підприємства як наслідків ефективного корпоративного менеджменту з участю уповноважених осіб (УО). Система показників наведена у таблиці 2.1.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11
