Отже, попередній (превентивний), поточний і наступний (ретроспективний) фінансовий контроль взаємно пов'язані й доповнюють один одного. Попередній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити вади й порушення в процесі фінансово-господарської діяльності та своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявлені попереднім і поточним контролем. Лише застосування усіх зазначених форм фінансового контролю в їх єдності та взаємозв'язку робить фінансовий контроль систематичним, підвищує його ефективність.
2.2. Методи фінансового контролю
Важливою ознакою класифікації фінансового контролю є його метод. До методів фінансового контролю належать конкретні способи (прийоми), що застосовуються при здійсненні контрольних функцій. Метод дослідження об'єкта контролю залежить від характеру об'єкта і певних його елементів. Стан і поведінка об'єкта контролю в цілому визначається за допомогою загальних методів контролю, а окремих його частин або характеристик — за допомогою часткових способів.
Методами фінансового контролю є ревізія, тематична перевірка, обстеження, безперервне відстежування фінансової діяльності. Кожний з цих методів поділяється на часткові способи і прийоми, які дають змогу розв'язувати певні проміжні завдання.
Ревізія є методом контролю всієї фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації за певний проміжок часу з метою встановлення законності здійснюваних операцій, їхньої доцільності та ефективності, правильності обліку й достовірності облікових і звітних даних. В умовах адміністративно-командної економіки ревізія була переважаючим методом фінансового контролю, тому що жорстка адміністративна підпорядкованість нижчої ланки управління вищій потребувала відповідної ревізійної діяльності для збору інформації про якість виконання команд кожною нижчестоящою ланкою.
Ревізія сприймалася як універсальний засіб, здатний подолати всі вади функціонування фінансового та господарського механізмів. Проводилася ревізія, в основному, з метою встановлення вад і порушень (Схема 1.). За такої інтерпретації фінансовий контроль поставав у вигляді окремих ізольованих частин, порушувалося цілісне уявлення про контроль як окрему функцію управління. Насправді поняття контролю значно ширше, ніж поняття ревізії. Наукову проблематику ревізії слід розглядати у складі фінансового контролю, який включає питання теорії, організації контролю на будь-якому рівні ієрархії з усією різноманітністю видів, форм і методів контролю.
| Види ревізій |
за відомчою приналежності *відомчі органів, які ревізуються *внутрішньовідомчі
*внутрішньогосподарські
за повнотою охоплення *повні
*часткові
*комплексні
*тематичні
за глибиною проведення *сквізні
*локальні
за ступенем охоплення даних *суцільні
*вибіркові
*комбіновані
за характером матеріалу *документальні
*фактичні
стосовно плану *планові
*позапланові
за черговостю дослідження *первинні тих самих документів *додаткові
*повторні
Схема 1. Класифікація ревізій
Об'єктивною тенденцією сучасного етапу реформування фінансової сфери є скорочення частки фінансів державного сектора та збільшення питомої ваги комунального і приватного секторів. Це означає поступове згортання примусовості здійснення фінансового контролю і розвиток його добровільності, тому надалі повинні частіше застосовуватися такі методи здійснення фінансового контролю, як тематичні перевірки, обстеження, безперервне відстежування фінансової діяльності господарюючих суб'єктів.
Тематична перевірка здійснюється за певним переліком питань або з однієї теми шляхом ознайомлення на місці з окремими сторонами фінансової діяльності. Такі перевірки можуть проводитися наскрізним методом за ознакою однотипності операцій чи за ознакою взаємного зв'язку між різними суб'єктами контролю.
Використання всієї сукупності видів, форм і методів контролю
(схема 2) має надзвичайно велике значення для ефективного функціонування системи фінансового контролю в цілому. Так, застосування всіх видів фінансового контролю є важливим з погляду запобігання втрати контролю за діяльністю певних секторів економіки та утворення неконтрольованих сегментів у фінансовій сфері, а також з погляду попередження паралелізму та дублювання при здійсненні контролю. 3. Фінансовий аудит як спеціальний вид фінансового контролю
Фінансовий аудит в сучасному вигляді в нашій країні з`явився порівняно недавно і юридично оформився з часу прийняття Закону України «Про аудиторську діяльність»[2], (22 квітня 1993 року). Але як вид діяльностві людей від має велику історію.
На початку чотирнадцятого сторіччя в Північній Італії почала розвиватися торгівля. Міста прагнули отримати від цього свою частку прибутку. А задля цього їм потрібно було знати суму виручки та доходу . У зв'язку з цим в Генуї та інших містах Північної Італії з 1330 року призначаються так звані візитатори, які перевіряють бухгалтерські книги купців, тобто в нинішньому розумінні перевіряють достовірность обліку і звітності підприємців. Візитаторы Генуї повинні були бути не молодшими 30 років (накопичено мінімальний життевий та профессійный досвід) та мати мінімально власності на 3000 лір (тобто мати достатнє матеріальне забезпечення і почуття моральної й матеріальної відповідальності). Ці ревізори вважаються першими представниками профессійного прошарку в галузі аудиторської служби.
У ХVІ сторіччі поряд з фіскальною ревізійною службою в крупних торгівельних будинках та банках Європи розвивалась внутрішня аудиторська служба. У купців це завдання входило спочатку в обов`язки головного бухгалтера, який перевіряв бухгалтерські книги окремих філій, а потім, у зв'язку з розширеннням контрольних функцій, створюються спеціальні аудиторські служби на підприємстві, які поступово перетворюються на внутрішній аудит.
Внутрішній аудит повністю спрямований на своє підприємство чи групу об`єднаних підприємств і надавав дані про стан справ і також складав аналітичні розробки на перспективу не тільки для адміністрації, а й для засновників і власників підприємства.
У 1578 році на німецькомовній территорії вперше було засвідчене існування в процесуальній справі незалежних ревізорів бухгалтерських книг, котрі здійснювали свою аудиторську діяльність. До ХІХ століття, ці ревізори, запрошувались судами для перевірки бухгалтерських книг неплатоспроможних клієнтів (боржників) при веденні судової справи. Ці ревізори повинні були складати присягу про чесну та незалежну перевірку боржників.
З 1681-1701 р.р. у Шотландії зустрічаються перші бухгалтери як представники вільної профессії. Починаючи з ХІХ століття також і в Германії немає нічого незвичного в залученні незалежних і довіренних "панів ревізорів".
1931 рік - рік народження професії аудитора в Германії в сучасному розумінні. Виникнення професії аудитора в Германії було викликано глибокою економічною кризою з сенсаційнним банкрутством німецьких акціонерних товариств, а також випливаюча звідси втрата довіри до підприємств і підприємців. Державі довелося прийняти надзвичайну постанову рейхс- президента про акціонерне право, банківський нагляд і податкову амнистію. Ця постанова передбачала введення обов'язкової ревізії , детальні нормативні акти по структурі і оцінці річного балансу, а також встановлювала тиражі для публікації визначених даних в звіті про господарську діяльність, розробку інструкцій та стандартів по аудиту.
В Росиї ще в кінці ХIХ сторічя з’явились перші школи, в яких викладались елементи аналізу, аудиту та комерційних розрахунків. Першим російським бухгалтером, що пов’язав між собою бухгалтерський облік, аналіз та аудит, вважається А.К.Рощаховський.
Таким чином, профессія аудитора виникла після глибокої економічної кризи і метою її створення було виконання визначених функцій захисту и порядку в інтересах як індивідуального підприємництва, так і економіки країни в цілому.
В сучасному розумінні АУДИТОР (англ. Аudіtоrs)- особа, що перевіряє стан фінансово-господарської діяльності підприємства за певний період. В перекладі з латині це слово означає слухач.
Аудитор відрізняється від ревізора по суті підходу до перевірки фінансово-господарських документів - консультаційного, принципово -доброзичливого, а також знаннням не тільки бухгалтерського обліку і звітності, але й економічних законів, юридичного права, філософії. Аудитор не стільки намагається знайти цифрові й сумарні (можливо арифметичні) помилки, скільки дає огляд методу ведення бухгалтерського обліку, аналіз виробничо-господарської діяльності та підтвердження (чи спростування) фінансово - виробничих результатів діяльності підприємства за звітний період и можливі перспективи развитку на майбутнє. При цьому, основою висновків аудитора є ретельна перевірка всієї бухгалтерської звітності. Аудитор за статусом - незалежний експерт, тобто він самостійно здійснює свою діяльність під власну відповідальність. Він може працювати самостійно, має іменну особисту (на фізична особу) ліцензію і, зареєструвавшись у податковому органі як підприємець, може здіснювати свою діяльність від незалежної аудиторської фірми (юридичної особи), що має ліцензію на фірму. При цьому сам аудитор повинен мати особисту ліцензію, обов’язково кваліфікаційний аттестат. Бажано, щоб аудитор мав досвід роботи з фінансово- господарської діяльності не менше 10-15 років. За кордоном хороший аудитор має бути у віці від 40 років, але не старшим 60 років.
Аудит провадиться поряд з фінансовим контролем діяльності экономічних суб’єктів (ревізією, перевірками податкової поліції та ін.) виконавчими органами, що провадяться у відповідності із законодавством спеціально уповноваженими на те державними органами. Аудит, аудиторська діяльність в Україні регулюється Указом Президента України.
Аудит здійснюється фізичними чи юридичними особами, що мають ліцензії на проведенння незалежного аудиту. Існують ліцензії 2-х видів: АБ - загальний, включаючи аудит банків, А - загальний аудит без аудиту банків. Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності бухгалтерської (фінансової) звітності економічних суб’єктів та відповідність їх законодавству, діючому в Украині. В основу аудиту покладено цивільне право, адміністративно-господарське право.
Існують три сфери відповідальності по аудиторської діяльності: відповідальність перед клієнтом; відповідальність на базі цивільного законодавства перед третіми особами; кримінальна відповідальність.
Страницы: 1, 2, 3, 4
