Споживчі товари витрачаються в процесі споживання; капітальні товари й природні ресурси витрачаються в процесі виробництва споживчих товарів. Але в цьому змісті гроші не витрачаються, адже їхня функція – служити посередником у процесі обмінів. Вони покликані сприяти найшвидшому переміщенню товарів і послуг від однієї людини до іншої. Ці обміни виробляються людьми, що приймають рішення на підставі грошових цін. Якщо, приміром, 1 телевізор обмінюється на 3 унції золота, ми говоримо, що 3 унції золота є ціна телевізора. У будь-який момент часу всі товари в економіці міняються на золото в певних співвідношеннях, або, що теж саме, продаються за певними цінами. Як ми говорили раніше, гроші, або золото, служать загальним знаменником всіх цін. А що ж самі гроші? Є чи «ціна» у них? Тому що ціна є просто мінове відношення, те зрозуміло, що вона є й у грошей. Але у випадку грошей «ціна» є набір нескінченного числа мінових відносин всіх товарів, що є присутнім на ринку. Припустимо, що телевізор коштує 3 унції золота, автомобіль – 60 унцій, батон хліба – 1/100 унції, одна година юридичних консультацій містера Джонса — 1 унцію. Тоді «ціною грошей» буде нескінченний набір альтернативних обмінних співвідношень. Одна унція золота буде «коштувати» або 1/3 телевізора, або 1/60 автомобіля, або 100 батонів хліба, або 1 година юридичної консультації містера Джонса, і так далі за всім списком наявних можливостей. Ціна грошей - це «купівельна спроможність» грошової одиниці, у цьому випадку - однієї унції золота. Вона говорить нам про те, чтo можна купити в обмін на цю унцію, точно так само, як грошова ціна телевізора говорить нам, скільки грошей можна одержати в обмін на телевізор. Що визначає ціну грошей? Те ж, що визначає всі ціни на ринку - старий, але вірний закон попиту та пропозиції.[10, С. 126] Всім відомо, що якщо пропозиція збільшиться, то й ціна впаде. Ми знаємо також, що якщо виросте купівельний попит на товари, те їхня ціна зросте. Абсолютно те ж саме вірно й відносно грошей. Збільшення пропозиції грошей буде знижувати їх «ціну»; збільшення попиту на гроші її підвищить. Але що являє собою «попит на гроші»? Ми знаємо, що означає «попит» на товари, це - та кількість товарів, на покупку яких споживачі готові витратити гроші, плюс ті товари, які постачальники притримують не направляючи в продаж. Те ж саме ставиться й до грошей. «Попит на гроші» означає різні товари, пропоновані в обмін на гроші, плюс готівка, які не витрачаються протягом деякого періоду часу. В обох випадках термін «пропозиція» може ставитися до сукупного запасу товару на ринку. Далі, що відбудеться, якщо пропозиція на золото збільшиться, а попит на гроші залишиться незмінним? У цьому випадку впаде «ціна грошей». Іншими словами, купівельна спроможність грошової одиниці впаде для всього списку товарів. Унція золота тепер буде коштувати менше, ніж 100 батонів хліба, 1/3 телевізора й т.д. І навпаки, якщо пропозиція грошей знизиться, то купівельна спроможність унції золота зросте. Які наслідки зміни пропозиції грошей? Скориставшись уявним експериментом філософа Давида Юма (який, до речі, був одним з перших економістів), задамо собі питання: що відбудеться, якщо добра фея непомітно підкладе гроші (у нашому випадку – золото) у наші кишені, гаманці й банківські сховища, подвоївши якимсь чарівним образом загальний запас грошей. Чи станемо ми у два рази богаче? Очевидно, немає. Багатше нас робить достаток товарів. Воно обмежується рідкістю ресурсів, а саме, землі, праці й капіталу. Множення кількості монет саме по собі не втілить ці ресурси в щось корисне. Ми можемо на мить відчути себе так, начебто ми стали у два рази багатше. Але очевидно, що насправді ми всього лише розбавили пропозицію, що була, грошей. Як тільки народ ринеться витрачати це не споді ванно знайдене багатство, ціни виростуть тією самою мірою, тобто приблизно у два рази. Ця оцінка дуже приблизна, але що можна затверджувати із упевненістю, так це те, що ціни будуть рости доти, поки не буде вдоволений попит, і поки гроші не перестануть конкурувати один з одним за незмінним запас, що залишився, наявних товарів.[ 5,C. 55].

Таким чином, ми розуміємо, що при збільшенні пропозиції грошей їхня ціна знижується (як це відбувається й у випадку з будь-яким іншим товаром). При цьому, на відміну від інших товарів, зміна обсягу грошей не приносить ніякої суспільної користі. Народ у цілому не стає багатше. Якщо споживчі або капітальні товари вносять вклад у підвищення рівня життя, то поява додаткових грошей тільки підвищує ціни, тобто розбавляє їх власну купівельну спроможність. Розгадка цієї головоломки полягає в тім, що грошей корисні тільки в тій мері, у якій вони мають мінову цінність. Інші товари володіють «реальною» застосовністю, вони використаються. Саме тому збільшення їхньої пропозиції задовольняє зрослі споживчі запити. Але у випадку грошей їхня єдина корисність складається в їхній здатності брати участь у планованих обмінах. Їхня корисність полягає в їхній міновій цінності, у їх «купівельній спроможності». Сформульований нами вище закон, відповідно до якого збільшення грошей не приносить суспільної користі, випливає з унікальності способу їхнього застосування - служити засобом обміну. Отже, збільшення пропозиції грошей лише знижує ефективність кожної унції золота. З іншого боку, зменшення пропозиції грошей підвищує здатність кожної унції золота виконувати свою функцію. Ми приходимо до разючого висновку: величина пропозиції грошей не має значення. Любий обсяг грошової пропозиції буде діяти так само, як і будь-який іншої. Вільний ринок просто адаптується, змінивши купівельну спроможність або ефективність золотої грошової одиниці. Немає ніяких підстав втручатися в дію ринку з метою змінити певне їм пропозиція грошей.[17] Тут прихильник державного регулювання грошей може заперечити: «Добре, нехай збільшення пропозиції грошей безглуздо. Але чи не є тоді марною розтратою ресурсів і видобуток золота? І чи не треба державі зберігати пропозиція грошей на постійному рівні, заборонивши золотодобування?»

Цей аргумент здатний переконати тих, хто не має принципових заперечень проти втручання держави не у свої справи. Однак послідовних захисників волі він не переконає. Це заперечення випустить із уваги одну важливу деталь: золото є не тільки грішми, але й товаром. Збільшення пропозиції золота може не приносити грошової користі, але це збільшення має й «не грошове» наслідок, а саме воно збільшує пропозицію золота, використовувана в споживанні (прикрасах, стоматології й т.д.) і виробництві (у багатьох галузях промисловості). Тому золотодобування зовсім не є для суспільства розтратою або втратами. Таким чином, ми дійдемо висновку, що, як і для будь-яких інших товарів, установлення обсягу пропозиції грошей найкраще надати вільному ринку. Крім загальних етичних й економічних переваг волі в порівнянні із примусом, ніяке встановлене в приказному порядку кількість грошей не буде діяти краще в порівнянні з будь-яким іншим. Вільний ринок установить виробництво золота на рівні, що відповідає його відносної (у порівнянні з усіма іншими виробленими товарами) здатності задовольняти потреби споживачів. Об’єктом регулювання в кожній країні виступає валюта, її рух і самі валютні відносини. Але це регулювання найбільш сфокусоване, як правило, на забезпеченні курсоутворення і на відповідному регулюванні курсу національної валюти. Суб’єктами регулювання виступають державні органи, які на це уповноважені відповідно до чинного законодавства країни. Це частіше центральний банк, комерційні банки, Міністерство фінансів та інші спеціальні установи, яким держава надає ту чи іншу частку функцій для здійснення валютного регулювання.[6] У нашій країні, як в країні з ринковою економікою , головним суб’єктом , який здійснює регулювання кількості грошей виступає центральний банк – Національний банк України. У процесі здійснення регулювання , особливо в тій його частині, яка здійснює контроль, суб’єктами виступають Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація, Державна митна служба України.[ 1]

Для становлення й розвитку ринкових відносин занадто важливо створення і розвиток незалежної банківської системи, і на шляху цього напрямку в Україні є певні успіхи. Створено законодавчу базу для функціонування банківської системи, прийнято спеціальний закон про Національний банк України, створено досить розвинену мережу комерційних банків і їх філій та інше.

2.4 Економічне значення грошей і центральний банк, як провідник банківської системи країни

Зв'язок грошей з цінами властивий їх ролі засобу обміну і одиниці рахунку. Звідси витікає, що кількість грошей тісно пов'язана з рівнем цін, що розуміли століттями. Менш очевидно, але не менш реально, вплив кількості грошей на використовування ресурсів для виробництва товарів і послуг. «Оборот» грошей в ринковій економіці відбувається по двох напрямах. Виробники товарів і послуг платять постачальникам ресурсів, необхідних для виробництва. Такі платежі включають заробітну платню, дарування, відсотки, орендну платню і дивіденди. Таким чином, платежі за виробничі чинники - один напрям грошових потоків в економіці. Інше направленість- це потік платежів виробникам при придбанні товарів і послуг. Ці виручки виробників є джерелом засобів платежів за виробничі чинники для виробництва додаткових товарів і послуг, і т.д. Такий «круговий потік» грошових надходжень і платежів формує сукупний потік грошових доходів в економіці.[9]

У будь-якій країні з ринковою економікою з огляду на конкретні завдання, що стоять перед суспільним виробництвом, завжди є потреба не в хаотичному , а в системному і цілеспрямованому наборі дій з боку центральних органів влади для вирішення конкретних проблем і досягнення поставлених цілей, тобто в кожній країні розробляється і реалізується певна кредитно-грошова політика, за здійснення якої відповідає саме головний банк країни.

Центральний банк України, який отримав назву Національний банк України (НБУ), створений в 1991 році. Правова основа НБУ базується на Законі України «Про Національний банк України «від 1999 року, в якому знайшов відображення в цілому світовий досвід , накопичений у сфері розробки банківського законодавства. Відповідно до Конституції України НБУ не включений в систему виконавчої влади на чолі з Кабінетом Міністрів України, від підзвітний тільки Верховній Раді України, голова правління НБУ призначається на чотири роки Верховною Радою за поданням кандидатури Президентом України.

Прийняття спеціальних законів про Національний банк України наближає НБУ до такого стану , який вимагає ринкова економіка і процес її розвитку. Подальший розвиток ринкових відносин у нашій державі вимагає посилення рівня незалежності НБУ, яка полягає в тому , щоб у рамках прийнятої Верховною Радою економічної і фінансової доктрини, зафіксованої у відповідних законодавчих актах, Національний банк самостійно розробляв і використовував відповідні фінансові інструменти.[7]

Висновок

Закінчуючи цю роботу ми бачимо, що гроші є одним із найдавніших і найважливіших інструментів регулювання товарних відносин в суспільстві. Гроші – це багатофункціональна економічна форма, за допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення вартості. Гроші в сучасних умовах відіграють надзвичайно велику роль в організації усього суспільного виробництва. Без грошей не можна уявити собі обмін товарів. Так, він можливий врешті-решт і у вигляді обміну товарів на товари (бартер), але як ми дослідили, це дуже примітивна форма обміну вже несумісна з сучасним виробництвом і його ефективній організації. Припустимо, що можливо обійтися без грошей, перейшовши на простий товарообмін, хоч і в цьому випадку гроші не зникнуть. Один з товарів виконуватиме роль грошей, роль загального еквіваленту. Гроші – це важливий елемент організації суспільного виробництва. Для того щоб розпочати виробництво, здійснити його модернізацію, розширення та інше, необхідно спочатку накопичити певну кількість вартості як такої, а її носієм в сучасному виробництві саме і є гроші. Взагалі роль грошей у суспільному виробництві настільки велика, що за станом грошового обігу в країні можна робити висновки про фінансовий стан країни і про ті чи інші напрямки розвитку її виробництва. Гроші відіграють вирішальне значення як механізм в вирішенні багатьох соціальних проблем сучасного суспільства. Наприклад, надання допомоги, виплати компенсацій, дотацій та інше щодо певних категорій населення країни. Здійснити такі заходи без грошей практично неможливо. Особливого значення гроші і сфера їх обігу набувають у сучасних умовах організації державного регулювання економікою. Найбільш прогресивною формою організації позитивного втручання держави в суспільне відтворення є втручання через гроші. Не менш важливе значення гроші мають і в умовах перехідної економіки. Саме тому в Україні на сучасному етапі її розвитку так багато уваги приділяється грошам, грошовому обігу й усім тим процесам, що пов’язані з грошовим середовищем, бо як показує досвід різних країн , які успішно долають або вже подолали перехідний період у своєму розвитку, саме гроші є досить гнучкою й ефективною системою забезпечення позитивного і прискореного розвитку ринкових відносин. Грошово-кредитним відносинам у ринковій економіці відведено надзвичайно важливу роль. Будь яке їх порушення призводить до небажаних наслідків у суспільному виробництві. Саме тому в сучасних ринкових системах ці відносини перебувають під постійним контролем держави, що реалізується в її грошово-кредитній політиці. Розвиток суспільного виробництва в сучасних умовах уже не може бути незалежним від тих тенденцій у розвитку світового господарства, які мають місце. А це ставить країну перед певним вибором і перетворює політичні чинники у важливий фактор формування й реалізації грошово-кредитної політики. Прикладом цього може бути Україна. Не бажаючи бути осторонь потужного процесу інтернаціоналізації світового господарства, і ставлячи за конкретну мету вступ до Світової організації торгівлі, нажа держава мусить проводити таку грошово-кредитну політику, яка б давала можливість мати адекватну сучасним вимогам систему грошових і кредитних відносин.

Список використаної літератури

1. Конституція України.

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність».

3. Закон України «Про Національний банк України».

4. Гроші. Банки. Кредит.»- М.: Фінанси і статистика, 1998 р.

5. Економічна теорія. ЮНІТА 1. Введення в економіку. Разработано М.В. Стуровим, канд. економ. наук, доцентом. М. 1999, 84с.

6. Економічна теорія: Допомога для преподават., аспірантів і стажерів/ Н.И. Базильов, С.П. Гурко, М.Н. Базильова і др.; Під ред. Н.И. Базильова, С.П. Гурко. - 2-е видавництво, стереотип. - Мн.: Інтерпрессервіс; Екоперспектіва, 2002. - 637 з.

7. « Курс економічної теорії» під редакцією проф. Чапуріна М.Н., проф. Кисельов Е.А.- Кіров, «АСА»,1997 р.

8. Ожегов С.І. і Шведова Н.Ю. Тлумачний словник украйнськой мови . 1999г. 160 .

9. Політична економія. Т.1. Докапіталістичні способи виробництва. Загальні закономірності розвитку капіталізму. Видавництво 3-е, дополн. М., “Думка”, 1973. 680с. (Висш. парт. школа при ЦК КПРС. Кафедра політекономії).

10. Політична економія. Капіталістичний спосіб виробництва. Підручник для вузів. Гл. ред. академік А.М. Рум'янців. М. Політіздат, 1973г., 623с.

11. А.І. Щетинін, «Гроші та кредит» Підручник : Вид. 2-ге перероблене та доп. Київ Центр навчальної літератури, 2006 – 432 с.

12. Кемпбелл Р. Макконнелл Стенлі Л.Брю «Экономикс»- Бішкек : Туран, 1996 р.

13. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Економікс: Принципи, проблеми і політика. У 2 т.: Пер. з англ. 11видання,

14. Маркс К. і Енгельс Ф. Соч. Т. 23, Гл.3., «Капітал», в т.1, - Москва: Політіздат, 1960.- 906 с.

15. Пол А. Самуельсон, Вільям Д. Нордхаус. Економіка: Пер. з англ. - М.: “БІНОМ”, “Лабораторія Базових Знань”, 1997.- 800с.:ил.

16. Сміт А. Добробут націй.Дослідження про природу та причини добробуту націй/ Пер. з англ.. О. Васильєва, М.Межевікіна, А. Малійський.- К.: ЗАТ «Віпол», 2000. – К.1, розд. 4.- 594 с.

17. Friedman, Milton, “ А Program for Monetary Stability” ( New York: Fordham Univtrsity Press, 1960)

18. Galbraith, John Kenneth “ Money: Whence It Came, Where It Went ( Boston: Houghton, Miffin, 1975).

19. - http;//www.yur.ruТ.1.

Словник економічних термінів

Банкнота - банківські білети, гроші, що забезпечуються реальними товарно-матеріальними цінностями.

Валюта - 1.Грошова одиниця, прийнята за основу грошової системи певної країни. 2. Тип грошової системи, що діє в даній країні.

Гроші – металеві і паперові знаки, що є мірою вартості при купівлі і продажу товарів та послуг.

Монета-Металевий грошовий знак; мідяк, срібняк. Металеві гроші

Масштаб цін - у сучасних умовах являє собою грошову одиницю країни та її кратні частини.

Паперові гроші – це номінальні знаки вартості, що заміщують в обігу повноцінні гроші і випускаються державою для покриття своїх витрат.

Ринок грошей – це частинна Фінансового ринку, де здійснюються коротко строкові фінансові операції.

Трансакція – це теорія , означає угоду що супроводжується взаємними поступками тобто цей термін розшифровується як гроші які, які не приносять доходу і визначаються тільки для поточних організацій, тобто для купівлі товарів та на оплату послуг.

Функції грошей – у процесі реалізацій своїй сутності як загального еквівалента гроші виконують певні функцій.

Центральний банк – це емісійний банк, тобто банк, якому належить монополія на випуск грошей.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5