— не обов'язковим є ведення обліку доходів і витрат та проведення розрахунків із споживачами з використанням ЕККА:
- власник патенту здійснює торговельну діяльність без ліцензії.
Розміри фіксованого податку визначаються органами місцевого самоврядування в межах від 20-ти до 100 гривень за календарний місяць. При використанні СПД найманої праці розмір податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу. В розмірі 100 гривень встановлюється податок на одержання патенту для здійснення підприємницької діяльності на всій території України.
Необхідно зауважити, що патент може бути скасовано до закінчення терміну дії (видасться на строк від 1-го до 12-ти календарних місяців), якщо торгівлю здійснює особа, яку не занесено до патенту або здійснюється торгівля лікеро-горілчаними чи тютюновими виробами. Суми фіксованого податку спрямовуються: 10 відсотків па державне пенсійне страхування і 90 відсотків використовуються на потреби територіальних громад: оподатковуваний доход для іноземних громадян визначається як і для громадян України.
Разом з тим. до нього включають суми. які виплачуються для компенсації витрат на навчання дітей у школі, харчування та суми надбавок за проживання в Україні.
Не включаються — суми витрат на відрядження, найму житлового приміщення, утримання автомобіля для службових цілей та суми, які відраховуються до Пенсійного Фонду, Фонду соціального страхування та державного фонду сприяння зайнятості населення.
Декларації в податкові органи іноземні громадяни, які мають постійне місце проживання в Україні, подають як і громадяни України. Крім цього, щоквартально у 15-ти денний строк подається декларація про одержувані доходи, а про фактичні за рік —до 1-го лютого наступного року за звітним:
— доходи, що виплачуються громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, оподатковуються у джерел їх виплати -за ставкою у розмірі 20 відсотків без врахування неоподатковуваною мінімуму доходів громадян та пільг.
За прострочення строків сплати прибуткового податку, не утриманого (утриманого не повністю) у джерела виплати стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
2.1.7. Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів справляється для забезпечення фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.
Платниками цього податку є власники транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. Платниками є підприємства, об'єднання та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни й особи без громадянства.
До платників податку належать також власники моторних човнів (катерів, яхт), мотосаней.
Податок з транспортних засобів не справляється з власників машин і механізмів на гусеничному ходу, а також зернозбиральних і спеціальних комбайнів з двигунами.
Об'єкт оподаткування — потужність двигуна легкових і вантажних автомобілів, мотоциклів, моторолерів та мотоблоків.
Податок сплачується за ставками (у частинах неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) залежно від потужності двигуна: а) з кожної кінської сили; б) з кожного кіловата потужності.
Податок зараховується до бюджету адміністративно-територіальної одиниці місцевого самоврядування за місцем розташування підприємств і місцем проживання громадян. З цієї суми 90 % використовуються для шляхового господарства, а 10 % надходять на рахунок органів Державної автомобільної інспекції.
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується:
— громадянами, які мають власні транспортні засоби, — один раз перед технічним оглядом за кожний рік, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд;
— підприємствами — щороку, але не пізніше першого півріччя.
Сплата податку провадиться перед реєстрацією або щорічним технічним оглядом транспортних засобів.
Від сплати податку звільняються: а) підприємства автомобільного транспорту загального користування — щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, а також підприємства автомобільного транспорту загального користування, що здійснюють змішані перевезення (вантажні та пасажирські), — щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів; б) установи і організації, що фінансуються з державного бюджету; в) Герої Радянського Союзу, особи, нагороджені орденом Слави трьох ступенів, інваліди Великої Вітчизняної війни або інші особи з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР або при виконанні інших обов'язків військової служби, чи внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті; інваліди з числа колишніх партизанів, а також інваліди, прирівняні за пенсійним забезпеченням до зазначених категорій військовослужбовців; г) учасники Великої Вітчизняної війни, військовозобов'язані, які проходили службу у складі обмеженого контингенту радянських військ у Республіці Афганістан та в інших країнах, у яких в цей час велись бойові дії; д) інваліди, які мають мотоколяски або автомобілі з ручним керуванням; е) підприємства, розташовані на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС; є) громадяни, зараховані до категорій 1 і 2, які постраждали від наслідків чорнобильської катастрофи, а також громадяни, зараховані до категорій 3 і 4, — до їх відселення із зони гарантованого добровільного відселення і зони посиленого радіоекологічного контролю; ж) громадяни, відселенні із зон радіоактивне забруднених територій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС в інші населені пункти, — протягом трьох років після переселення; з) на 50 % — колгоспи і радгоспи за пожежні машини, машини швидкої допомоги та автобуси по перевезенню людей.
За наявності поважних причин сільські, селищні та міські ради народних депутатів мають право знижувати розміри податку або повністю звільняти окремих платників від його сплати.
2.1.8. Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин
Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин запроваджена на підставі Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про підприємництво", Кодексу України про надра та постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 85 "Про затвердження Тимчасового порядку справляння плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин" з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища.
Платниками плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які здійснюють видобуток корисних копалин.
Об'єктом справляння плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин є обсяг погашених балансових запасів (для нафти, конденсату, газу, торфу та гідромінеральних ресурсів — обсяг видобутих) корисних копалин.
Плату за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення вносять суб'єкти підприємницької діяльності, що видобувають та реалізовують мінеральну сировину, і суб'єкти підприємницької діяльності, до складу яких входить структурний підрозділ (шахта, рудник, кар'єр тощо), що займається видобутком корисних копалин і передає їх для подальшої переробки в межах цього підприємства.
Розмір плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин обчислюють платники самостійно, виходячи з обсягу погашених балансових запасів (для нафти, конденсату, газу, торфу та гідромінеральних ресурсів — обсягу видобутку), ціни реалізації одиниці видобутої мінеральної сировини, нормативу плати та коригуючого коефіцієнта.
Для суб'єкта підприємницької діяльності встановлено єдиний норматив плати за кожну одиницю погашених (для нафти, газу, торфу, конденсату та гідромінеральних ресурсів — видобутих) балансових запасів корисних копалин у розмірі одного відсотка ціни реалізації одиниці видобутої мінеральної сировини без врахування податку на додану вартість.
Для підприємства вугільної промисловості до нормативу плати застосовується коригуючий коефіцієнт 0,5.
Для суб'єкта підприємницької діяльності, що має структурний підрозділ, який займається видобутком корисних копалин (шахта, кар'єр, рудник тощо) і передає їх для переробки у межах цього суб'єкта за собівартістю, при обчисленні плати за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин замість ціни береться собівартість у межах підрозділу (цеху), збільшена на коригуючий коефіцієнт 1,1.
Плата обчислюється щокварталу за наростаючим підсумком з початку року.
При видобуванні корисних копалин загальнодержавного значення плата за спеціальне використання надр у розмірі 40 % перераховується до Державного бюджету і 60 % — до бюджету Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя.
Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати платежу за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин здійснюється державними податковими інспекціями за місцем розташування родовища корисної копалини.
2.1.9. Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.
Цей збір встановлено Постановою Верховної Ради України від 6 грудня 1991 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення". Для ефективного управлінню коштами, одержаними від справляння збору, у цьому ж році створено Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.
Збір зараховується до складу доходів Державного бюджету України на спеціальний рахунок, що утворює Фонд. Згідно закону України від 1 січня 1999 збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення здійснюється з боку громадян, тому платниками Фонду є громадяни України.
Об'єктом оподаткування є фактичні витрати платників збору на оплату праці осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником збору.
До витрат на оплату праці відносяться: а) виплата основної і додаткової заробітної плати; б) заохочувальні та компенсаційні витрати; в) витрати на виплату авторських винагород та виплати за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13
