На підставі співвідношення величини ЗГП і розміру боргових зобов'язань клієнта визначається його клас кредитоспроможності. Нормативні співвідношення такі:
I клас -0,75; II клас -0,30; III клас -0,25;
IV,V клас -0,2; VI клас - 0,15.
Аналіз грошового потоку дозволяє зробити висновок про слабкі сторони управління підприємством. Наприклад, відтік засобів може бути пов'язаний з управлінням запасами, розрахунками (дебітори і кредитори), фінансовими платежами (податки, відсотки, дивіденди). Виявлені результати аналізу використовуються для розробки умов кредитування.
Для вирішення питання про доцільність видачі і розмірі позики на відносно тривалий термін аналіз грошового потоку робиться не тільки на основі фактичних даних за минулі періоди, але і прогнозних даних на планований період.
Перші використовуються для оцінки других (у основі прогнозу величин окремих елементів притоки і відтоку засобів лежать їх фактичні значення в минулі періоди і плановані темпи приросту виручки від реалізації).
Описаний метод аналізу грошового потоку називається непрямим. Разом з тим існує і прямий метод, зміст якого може бути зведене до наступного:
Таблиця 1.3.
Збільшення (зменшення) грош. коштів ЗГП= в результаті виробництв. господарств. діяльності
Збільшення (зменшення) +грошових коштів
- результат інвестиційної
Збільшення (зменшення)
+ грош. коштів в результаті
- фінансової діяльності
Розрахунок доданків здійснюється таким чином:
Перше: Виручка від реалізації - Платежі постачальникам і персоналу + Відсотки одержані - Відсотки сплачені - Податки.
Друге: Надходження від продажу основних активів - Кап. вкладення.
Третє: Кредити одержані - Погашення боргових зобов'язань + Емісія облігацій + Емісія акцій - Виплата дивідендів.
Метод оцінки кредитоспроможності на основі аналізу ділового ризику.
Діловий ризик пов'язаний з переривчастою кругообігу фондів, можливістю не завершити ефективно цей кругообіг. Аналіз такого ризику дозволяє прогнозувати достатність джерел погашення позики. Тим самим він доповнює способи оцінки кредитоспроможності ' клієнтів банку.
Чинники ділового ризику пов'язані з окремими стадіями кругообігу фондів. Набір цих чинників може бути представлений таким чином:
1. Надійність постачальників.
2. Диверсифікованість постачальників.
3. Сезонність поставок. Тривалість зберігання сировини і матеріалів (чи є товар швидкопсувним).
4. Наявність складських приміщень і необхідності в них.
5.Порядок придбання сировини і матеріалів (у виробника або через посередника).
6. Чинники екології.
7. Мода на сировину і матеріали.
8. Рівень цін на цінності, що придбаваються, і їх транспортування (доступність цін для позичальника, небезпека підвищення цін).
9. Відповідність транспортування характеру вантажу.
10.Ризик введення обмежень на вивіз і ввезення імпортної сировини і матеріалів.
Діловий ризик пов'язаний також з недоліками законодавчої основи для здійснення операції, що кредитується, а також із специфікою галузі позичальника. Необхідно враховувати вплив на розвиток даної галузі альтернативних галузей, систематичного ризику в порівнянні з економікою в
цілому схильність галузі циклічності попиту, постійність результатів в діяльності галузі і т.д.
Більшість перерахованих чинників може бути формалізоване, тобто для них можуть бути розроблені бальні оцінки.
Залежно від кількості врахованих чинників і прийнятої шкали розробляється таблиця визначення класу кредитоспроможності позичальника на основі ділового ризику:
Таблиця 1.4.
Вірогідність ризику
Бали
Клас кредитоспроможності
2.Мінімальний ризик
3.Середній ризик
4.Високий ризик
5.Повний ризик
більше 100
80-100
50-79
30-49
0-29
I
II
III
IV
V
Прогнозні методи оцінки кредитоспроможності.
Більшість використовуваних методів оцінки кредитоспроможності обернута на аналіз минулого стану позичальника. Проте, при визначенні кредитоспроможності часто говорять не про поточну, а про майбутню платоспроможність підприємства.
Як додаткові методи оцінки кредитоспроможності можна використовувати різні методи прогнозування можливого банкрутства підприємств. Для експрес-аналізу потреба в застосуванні різноманітних прийомів і методів прогнозування відпадає, тому зупинимося на 3 основних:
- розрахунок індексу кредитоспроможності;
- використовування системи формалізованих і неформалізованих критеріїв;
- прогнозування показників платоспроможності.
Приведена методика має один, але вельми серйозний недолік : істоті її можна розглядати лише відносно крупних компаній, котируючих свої акції на біржах.
Будь-яке прогнозне рішення є суб'єктивним, а розраховані значення критеріїв носять швидше характер інформації до роздуму. Рішення в однокритерійній задачі простіше, ніж в багатокритерійній, але і там і тут є свої плюси і мінуси. Використання системи формалізованих і неформалізованих критеріїв дозволяє врахувати не тільки дані бухгалтерського обліку, звітності, але і додаткову інформацію.
Інші методи оцінки кредитоспроможності. Якщо розглянуті нами методи в тому або іншому ступені застосовуються в українській банківській практиці, то за кордоном оцінка надійності здійснюється, як правило, за допомогою декількох ключових позицій.
У США застосовується правило п'яти "сі" (ключові слова починаються на "сі"):
- характер (character) - особа позичальника, його репутація в діловому світі, відповідальність, і готовність виконати узяті зобов'язання;
- фінансові можливості (сарасity) - здатність погасити узяту позику за рахунок поточних грошових надходжень або від продажу активів;
- майно (сарital) - величина і структура акціонерного капіталу підприємства;
- забезпечення (соllаtеrаl ) - види і вартість активів, пропонованих як застава при отриманні кредиту;
- загальні умови (conditions) - стан економічної кон'юнктури і інші зовнішні чинники, здатні зробити вплив на положення позичальника(наприклад, зміна податкового законодавства і т.п. ).
Легко помітити, що і "5 сі" не позбавлені недоліків. Названі показники, за деяким винятком, не можуть бути виражені безпосередньо в цифрових величинах; Значить, і тут виникають проблеми надійності аргументування на користь того або іншого висновку. Багато показників розраховуються виходячи з даних про залишки, а не обороти.
У Англії ключовим словом, в якому зосереджені вимоги при видачі позик позичальникам, є термін "PARTS", що включає:
purpose - призначення, мета;
amount - сума, розмір;
repayment - оплата, повернення довга і відсотків;
term - термін;
security - забезпечення, застава.
Таким чином, стисло розглянувши деякі з існуючих методів оцінки кредитоспроможності відзначимо, що причиною недоліків будь-якого з них є їх вузька цілеспрямованість. Якщо неможливо врахувати всі чинники, що впливають на оцінку кредитоспроможності, то,как правило, їх групують і розглядають при аналізі окремо, або вдаються до середніх значень і т п.
Тому, в сучасних умовах будь-яка методика повинна бути орієнтована на синтез основних і додаткових методів, або застосовувати пов'язану систему, побудовану на декількох методах.
РОЗДІЛ 2. Аналіз кредитоспроможності та фінансового стану підприємства
2.1 Аналіз структури балансу підприємства
Дані, які приводяться в пасиві дозволяють визначити, які зміни пройшли в структурі власного і позиченого капіталу скільки позичено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових позичених коштів; пасив показує, звідки взялись кошти, кому зобов’язане за них підприємство.
Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і звідки вони вкладені. По мірі власності використаний капітал підрозділяється на власний і позичений. По строку використання розрізняють капітал довгостроковий, короткостроковий і постійний.
В залежності від того на скільки оптимально відношення власного і позиченого капіталу, багато в чому залежить фінансовий стан підприємства.
В зв’язку з показниками, які характеризують ринкову стійкість підприємства є:
ü Коефіцієнт фінансової автономності, або питома вага власного капіталу;
ü Коефіцієнт фінансової залежності;
ü Коефіцієнт фінансового ризику (відношення позиченого капіталу до власного).
Чим вищій рівень першого показника і нижче другого і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.
Таблиця 2.1 Структура пасивів підприємства
Показники
Рівень показника
На початок року
На кінець року
Відхилення +/-
Питома вага власного капіталу в загальній валюті балансу (коефіцієнт фінансової автономності підприємства)
94,7
94,2
-0,5
Питома вага запозиченого капіталу ( коефіцієнт фінансової залежності)
Довгострокового
Короткострокового
5,3
0,04
5,26
5,8
-
+0,4
-0,04
+0,54
Коефіцієнт фінансового ризику
0,05
0,06
+0,01
З таблиці 2.1 видно, що власний капітал має тенденцію до зниження. За звітний рік вона зменшилась на 0,5% , так як темпи росту позиченого капіталу вищі темпів росту власного капіталу. Збільшився також коефіцієнт фінансового ризику на 1%. Це свідчить про те, що фінансова залежність підприємства до зовнішніх інвесторів відносно підвищилась і значить знизилась його ринкова врівноваженість.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8