|
|
План.
Вступ
1. Поняття техніки. Різні тлумачення поняття техніки.
2. Розвиток техніки. Закономірності розвитку техніки і технічний прогрес.
3. Взаємодія техніки і суспільства
4. Проблеми і протиріччя розвитку техніки
Висновок
Вступ
Наука і техніка як напрямки людської діяльності існують віддавна. Однак, якщо в минулих сторіччях проблеми цих областей цікавили лише вузьке коло причетних до них інтелектуалів, а відношення до техніки було сугубо прикладним, то наш час висунув обидва ці явища у центр суспільної уваги, залучило до них погляди мільйонів людей. Осмислення їх значимості для історії і кожної людини стало задачею філософської думки. Зараз філософія техніки і філософія науки сформувалися як відносно самостійні області теоретичного пошуку, не менш значимі, чим традиційні онтологія і гносеологія.
Необхідно відзначити, що якщо наука - древній об'єкт філософської рефлексії, то техніка стала предметом професійного філософського аналізу порівняно недавно. Звичайно ж мислителі Древньої Греції, епохи Відродження, і Нового часу зверталися до розгляду теоретичних і філософських проблем техніки, однак, перші зачатки саме філософії техніки виникли в XIX столітті в Німеччині, Франції, на початку XX століття - у Росії (роботи П. А. Энгельмейера). Середина нашого сторіччя породила могутній сплеск уваги до цієї проблеми. Мартін Хайдеггер, Карл Ясперс, Томас Веблен, Олвин Тоффлер і ряд інших філософів (у т.ч. наших співвітчизників) поставили найгостріші проблеми щодо онтологичного статусу і генезису техніки, її сутності, феноменологичних характеристиках і перспективах майбутнього розвитку.
Стрімкий розвиток техніки обумовив її усеосяжний вплив на сучасний світ. Визначальний вплив техніки випробують такі соціальні сфери й інститути як економіка, екологія, наука, політика і т.д.. У нашому столітті це принциповим образом змінює соціальний статус техніки, перетворює її у фактор, що визначає майбутнє людства. Немаловажне й інша обставина. Сучасна техніка усе більше створюється зусиллями колективної творчості, особливо якщо мова йде про складні системи. Вона вимагає величезних витрат, нерідко ґрунтується на таких інтенсивних процесах, що можуть бути небезпечні і руйнівні. Техніка завжди зв'язана з людиною. Люди і техніка взаємодіють між собою не тільки на виробництві, але й у побуті, У повсякденному житті. Це спілкування підсилюється разом зі зростаючою технізацією громадського життя.
Техніка нашого часу більше не техніка минулих століть. Технічний розвиток досягло такого рівня, що, у принципі, людина може здійснити будь-як своє бажання, усе менше і менше залишається неможливого для людини, оснащеного технікою. Усе це загострює проблему наслідків технічного розвитку. Людина так глибоко проникає в надра природи, що по суті своєї технічна діяльність у сучасному світі стає частиною еволюційного процесу, а людина - співучасником еволюції.
Отже, що ж це за феномен - техніка? Яка її сутність, як вона взаємодіє з природою, суспільством, людиною, які закономірності її розвитку, яке відношення до неї? Питань безліч.
1. Поняття техніки.
Різні тлумачення поняття техніки.
Довгий і складний шлях пройшло у своєму розвитку людство і весь цей шлях невіддільний від прогресу техніки. Мінялися історичні епохи, відбувався рух від однієї формації до іншої. Кожна нова ступінь соціально-економічного розвитку ґрунтувалася на новій технічній базі. Мінялося і розуміння самого громадського життя, новим змістом наповнялися нові, давно сформовані поняття.
Так відбулося і з технікою. Це поняття виникло ще в античному суспільстві і бере свій початок від грецького слова "техне", що означало уміння, майстерність, митецьку діяльність. Тепер це слово асоціюється в більшості людей з машинами, різними знаряддями, усе більш складними системами, що пронизують практично всі сфери громадського життя і людської діяльності. Але збереглося і старе значення цього слова: говорять про техніка художника і музиканта, актора і спортсмена, припускаючи всі те ж уміння і майстерність. З'являються нові тенденції в розумінні техніки, зв'язані зі зростанням ролі науки в технічному розвитку, а так само з тим, що тепер нерідко набагато складніше розробити, спроектувати, технічну систему, чим її виготовити. Це висуває на перший план наукова і технічна творчість, породжуючи нові аспекти в інтерпретації самої техніки.
Зміст поняття "техніка" незвичайно розширився й ускладнився, тому, дати його адекватне визначення стало справою надзвичайно складною. Багатозначність у розумінні техніки і розмаїття її визначень неминуче змушує почати вивчення проблеми з розгляду питання про те, який зміст охоплює це поняття. Звернемося до філософського енциклопедичного словника.
ТЕХНІКА (від грецького "техне" - мистецтво, майстерність, уміння) - система штучних органів діяльності суспільства, що розвивається за допомогою історичного процесу в природному матеріалі трудових функцій, навичок, досвіду і знань шляхом пізнання і використання сил і закономірностей природи. Техніка разом з людьми, що створюють її і приводять у дію утворить складову частину продуктивних сил суспільства і є показником тих суспільних відносин, при яких відбувається праця; складає матеріальний базис кожної суспільної формації.[19 c.564]
У такий спосіб техніка - це феномен, що вимагає детального аналізу і глибокого філософського осмислення. Відразу ж потрібно відзначити, що філософія почала вивчати феномен техніки з явним запізненням. Античні концепції вже згадуваного "техне" мали на увазі скоріше не техніку, а мистецтво виробництва речей, що втілює в собі знання, що наслідує природі і виступає як зразок для розуміння мінливого природного буття. Французькі і німецькі просвітителі (Даламбер, Дідро, Алштед, Бекман, Юр і ін.) звернули увагу на ремесла й описали багато технічних нововведень і винаходів. Гегель у "Реальній філософії" і "Філософії права" зв'язав виникнення машини з розділенням праці, дав перший філософський аналіз гарматного відношення людини до природи. Однак перевага, що завжди надавалася філософією теоретичному знанню і розуму, теоретичній установці перед практичним знанням і розумом, очевидно і була однією з причин того, що філософія з явним запізненням звернулася до осмислення феномена техніки і ролі техніки в житті людини. У повороті філософії до техніки величезну роль зіграли праці К. Маркса, що дав не тільки економічний аналіз ролі машини в створенні капіталізму, але і показав руйнівний вплив машинного способу виробництва на робітника. Цю роль Маркса в соціально-філософському аналізі техніки визнають усі філософи техніки.
У наші дні дослідження техніки розгортаються в різних напрямках, техніка показала свою фундаментальну роль у всім бутті людини, сформовані різні концепції філософії техніки. І все-таки багато філософів відзначають незначну роль, що до сьогоднішнього дня грає філософія техніки усередині самої філософії навіть при явному наростанні інтересу до цієї області останнім часом; неоднорідність філософії техніки, що включає в себе і філософію науки, і технологію, і соціологію техніки; незадовільність філософського осмислення техніки.
Хоча деякі філософи і говорять про відсутність систематичної і розробленої філософської традиції у філософії техніки, усе-таки з такою оцінкою стану справ у даній галузі філософії погодитися важко. Усе більш явним стає коло проблем філософії техніки, уточнюються і диференціюються позиції й установки філософів щодо техніки і технічного прогресу, формуються і розгортаються різні дослідницькі програми, а тим самим і різні традиції у філософії техніки. Техніка розглядається як складний соціокультурний феномен, причому усі філософи підкреслюють багатомірність техніки. Це ще більше ускладнює філософський аналіз техніки.
Можна сказати, що жоден великий мислитель ХХ століття не обійшов своєю увагою феномен техніки в процесі технізації сучасної культури. Серед найбільш значних філософів техніки слід зазначити культурно - історичну концепцію (Ф. Дессауэр, Т. Литт), феноменологію Э. Гуссерля, філософію життя (А. Бергсон, О. Шпенглер), екзистенціалізм (К. Ясперс, Х. Ортега-и-Гассет, М. Хайдеггер), філософську антропологію (А. Гелен, Г. Плесснер), Эсхатологичну метафізику Н. А. Бердяєва, неомарксизм франкфуртської школи (Г. Маркузе, Ю. Хабермас і ін.)
При всім різноманітті філософських концепцій техніки слід зазначити одну особливість філософії техніки - у її формуванні поряд із професійними філософами величезну роль зіграли натуралісти й інженери. Більш того, у ряді країн (наприклад, у дореволюційній Росії і Німеччині) інженери були ініціаторами постановки питання про необхідність і важливість філософії техніки і формуванні перших дослідницьких програм у цій області. В інших же країнах, зокрема, у Франції і США ініціатива була висунута філософами і вченими, фахівцями в різних природничих науках, що водночас були урядовими експертами щодо оцінки технологій і керування науково-технічною політикою.
Труднощі філософського дослідження техніки зв'язані не тільки з тим, що воно далеко виходить за рамки вивчення методологічних проблем технічного знання і технічних наук, але і з тим, що воно повинно містити в собі величезний комплекс різнорідних проблем - відношення техніки і людини, техніки і природи, техніки і буття, місця техніки в соціокультурному світі, оцінки технічних інновацій і науково-технічного прогресу, соціологічних, економічних і соціально-психологічних умов і наслідків технічного прогресу, взаємовідносин техніки і праці, інженерної діяльності і техніки, техніки і навколишнього середовища, екологічних наслідків науково-технічного прогресу та ін.
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.