Розділ3.Класифікація проблем з якими зіштовхується системний аналіз
Важливо відзначити, що чим більш загальні і важливі проблеми виникають перед керівниками різних рівнів, тим більше зростає значення системного аналізу для їх вирішення.
Всі проблеми в залежності від глибини їх пізнання поділяються на три класи:
а) добре структуризовані або кількісно сформульовані проблеми, в яких істотні залежності з'ясовані настільки добре, що вони можуть бути виражені в числах і символах, які здобувають у кінці чисельні оцінки;
б) неструктуризовані, що містять лише опис важків ресурсів, ознак і характеристик, кількість залежності між якими зовсім невідомі;
в) слабко структуризовані або змішані проблеми, які містять як якісні, так і кількісні елементи, причому якісні маловідомі і невизначені проблеми мають тенденцію домінувати.
Для вирішення добре структуризованих проблем використовується методологія дослідження операцій (ДО). Вона полягає в застосуванні математичних моделей і методів (лінійного, нелінійного, динамічного програмування, теорії масового обслуговування, теорії ігор і т.д.) для відшукання оптимальної стратегії управління цілеспрямованими діями. Основна проблема застосування методів дослідження операцій полягає в тому, щоб правильно підібрати типову або розробити нову математичну модель, зібрати необхідні вихідні дані і переконатися шляхом аналізу вихідних передумов і результатів математичного розрахунку, що ця модель відображає явність розв'язуваної задачі.
У неструктуризованих проблемх традиційним є евристичний метод, який полягає в тому, що досвідчений фахівець збирає максимум різних фактів про розв'язання тої чи іншої проблеми, вживається в неї і на основі інтуїції і суджень вносить пропозиції про доцільні заходи.
При такому підході відсутня будь-яка впорядкована логічна процедура відшукання рішення, і спеціаліст, який висуває певні пропозиції, не може скільки-небудь чітко викласти спосіб, на основі якого він від сукупності розрізнених вихідних відомостей прийшов до остаточних рекомендацій. При вирішенні проблеми такий фахівець покладається на наявний власний досвід, на досвід своїх колег, на професійну підготовленість, на вивчення аналогічних проблем методом ситуацій, але не на чітко сформульовану методику.
До слабо структуризованих проблем, для вирішення яких призначений системний аналіз, відноситься більшість найбільш важливі економічні, технічні, політичниі і військово-стратегічні завданні великого маштабу.
Типовими проблемами такого роду є такі:
а) намічені для вирішення в майбутньому;
б) стикаються з широким набором альтернатив;
в) залежать від поточної неповноти технологічних доповнення;
г) вимагають великих вкладень капіталу і містять елементи ризику;
д) внутрішньо складні внаслідок комбінування ресурсів, необхідних для їх вирішення;
е) для яких не повністю визначені вимоги вартості або часу.
При здійсненні системного аналізу в процес структуризації проблеми деякі її елементи-підзадачі отримують кількісне вираз, і відносини між усіма елементами стають все більш визначеними. Виходячи з цього, при використанні системного аналізу зовсім не обов'язкова початкова чітка і вичерпна постановка проблеми, ця чіткість повинна досягатися в процесі самого аналізу і розглядається як одна з його головних цілей.
Завдання методів Дослідження операцій можуть бути поставлені в кількісній формі і вирішені на ЕОМ. На противагу цьому стратегічні проблеми, що складаються у виробленні довгострокової політики, в галузі виробництва, як правило, не можуть бути сформульовані як задачі дослідження Операцій, Проблеми такого роду є предметом системного аналізу. Стратегічні завдання не легко кваліфікуються (тобто виражається кількісно) з причини відсутності однозначного критерію оптимальності для фірми в цілому і вимагають при прийнятті рішень залучення суб'єктивних суджень досвідчених керівників та експертів.
3.1 Недоліки та переваги СА
Але суб'єктивність суджень, неточність знань, інтуїтивність оцінок і невизначеність відомостей про дії інших людей приводять до того, що на базі дослідження можна досягти не більше, ніж оцінки деякої переваги вибору однієї альтернативи в порівнянні з іншою.
Системний аналіз має і обмеження, як і інші способи дослідження. Наприклад, чиста інтуіція. При використанні чистої інтуіції в протилежність інтуїції, яка застосовується в системному аналізі, не вживають жодних зусиль, щоб виявити структуру проблеми або встановити причинно-наслідкові зв'язки отримати рішення. Інтуїтивний процес полягає в тому, щоб дізнатися про все, що можна, про проблему, вжитися в неї і підсвідомо знайти рішення Обмеженість системного аналізу обумовлена:
- Неминучою неповнотою аналізу;
- Наближенністю міри ефективності;
- Відсутністю способів точного передбачення майбутнього.
Деякі фактори соціально-політичного характеру повинні грати важливу роль при розробці і виборі альтернатив. Проте в даний час не існує навіть наближених способів виміряти ці чинники, і доводиться їх враховувати інтуїтивно.
Недоліки системного аналізу полягають в наступному. Багато факторів, що мають фундаментальне значення, не піддаються кількісній обробці та можуть бути упущені з розгляду або навмисне залишені для подальшого розгляду, а потім забуті. Іноді їм може надаватися неправильна вага в самому аналізі або в рішенні, заснованому на такому аналізі.
Інша причина в тому, що дослідження може зовнішньо виглядати до такої міри науковим і кількісно точним, що йому може бути приписана абсолютно невиправдана обгрунтованість, незважаючи на те що вона включає багато суб'єктивних суджень. Іншими словами, ми можемо бути так зачаровані привабливістю і точністю чисел, що переглянемо спрощення, зроблені для досягнення цієї точності, упустимо аналіз якісних факторів і перебільшимо важливість абстрактних обчислень в процесі вирішення. Але без аналізу ми зіштовхуємося з ще більшою небезпекою втратою поліпшень тих чи інших міркувань і неправильного зважування окремих факторів.
Ще одним недоліком системного аналізу є те, що він перебуває на початковій стадії свого розвитку , його методологію ще ніяк не можна назвати укоріненною, а практична застосовність і ефективність багато в чому залежать від досконалості економічних, математичних, логічних методів і рівня конкретних знань про найскладніші політичні процеси, від можливостей отримання відповідної інформації про них.
Навіть при чіткій логічно-структурної основі дослідження і застосування формальних методів оцінки альтернатив і пошуку найкращих рішень величезну роль на всіх його стадіях продовжують грати суб'єктивні судження та інтуїція експертів та осіб, відповідальних за прийняття рішень. Тому системний аналіз практично ніколи повністю не досягає таких стандартів наукового дослідження, як об'єктивність, точність і відтворення результатів.
У чому полягає основне значення системного аналізу?
В якості основного і найціннішого результату системного аналізу визнається не кількісне певне рішення проблеми, а збільшення ступеня її розуміння і можливих шляхів вирішення у фахівців і експертів, що беруть участь в дослідженні проблеми, і, що особливо важливо, у відповідальних осіб, яким надається набір добре опрацьованих і оцінених альтернатив.
Корисність нових методів аналізу та управління і в першу чергу системного аналізу полягає в наступному:
1) у більшому розумінні і проникненні в суть проблеми: практичні зусилля виявити взаємозв'язки та кількісні цінності допоможуть виявити приховані точки зору за тими чи іншими рішеннями;
2) у більшої точності: більш чітке формулювання цілей, завдань ... знизить, хоча і не усуне, неминуче неясні боку багатопланових цілей;
3) більшою порівнянності: аналіз (політика) може бути здійснено таким чином, що плани для однієї країни чи району можуть бути з користю ув'язані і пореоцінені з планами і політикою щодо інших районів; при цьому можна виявити загальні елементи;
4) у корисності більшою, ефективності: розробка нових методів повинна призвести до розподілу грошових ресурсів ... більш впорядкованим чином і повинна надати допомогу в перевірці цінності інтуїтивних суджень.
Висновки
Процес глобалізації, інтеграції та диференціації сучасної земної цивілізації спричинили ряд суттєвих змін у розвитку людства. Ці зміни зачепили й таку сферу соціальної дійсності, як політичні системи, що викликало потребу їх реформування, основою якого має бути науковий аналіз політичної дійсності. При проведенні такого роду дослідження особлива увага повинна приділятися системному підходу.
За своєю природою системний аналіз є міждисциплінарною, загально-науковою наукою, яка виступає засобом формування цілісного світогляду, оскільки є методом дослідження об’єкта як цілого (тобто сукупності елементів, що пребувають у взаємодії та породжують цілісні властивості).
На сьогоднішній день системний аналіз широко використовується у різних галузях знань, що дає підставу говорити про його універсальність. Ефективність його застосування пов’язана з відносно закінченим процесом формування його як цілісної методології (зокрема, розробки його понятійно-категоріального апарату).
1. Сагатовский В.Н. Системная деятельность и ее философское осмысление // Системные исследования. – М., 1980-1981.
2. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. – М., 1973.
3. Уемов А.И. Системный подход и общая теория систем. – М., 1978.
4. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М, 1980.
5. Теория систем и вычислительные методы. – К., 1987.
6. Кузьмин В.П. Принцип системности в теории и методологии К.Маркса. – М., 1980.
7. Тиунова Л.Б. Системные связи правовой действительности. – С.-Пб., 1991.
8. Черняк Ю.И. Системный анализ в управлении экономикой. – М., 1975.
9. Системный анализ структуры управления. – М., 1975.
10. Системный анализ процессов глобального развития. – М., 1985.
11. Погостинская Н.Н., Погостинский Ю.А. Системный подход в экономико-математическом моделировании: учебное пособие. – С.-Пб., 1999.
12. Оболонский А.П. Системный анализ отрасли государственного управления // Сов. гос. и право. – 1974. – №5.
13. Спицнадель В.Н. Основы системного анализа: учебное пособие. – С.-Пб, 2000.
14. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. – М., 1981.
15. Афанасьев В.Г. О системном подходе в социальном сознании // Вопросы философии. – 1973. – №6.
16. Блауберг И.В., Садовский В.Н., Юдин В.Г. Системный подход в современной науке // Проблемы методологии системного исследования. – М., 1970.
1. [1] Кузьмин В.П. Принцип системности в теории и методологии К.Маркса. – М., 1980.
Страницы: 1, 2, 3, 4
