Наприклад у справі про вбивство А. на місці злочину було виявлено патрон від мисливської рушниці. Це стало основою для поділу всіх осіб, що мешкають у селищі, на 1) тих, які мають мисливську рушницю, 2) не мають мисливської рушниці. Пиж патрона, знайдений на місці події, було зроблено із інструкції до радіоприймача АРЗ. Тому особи, котрі мали мисливську рушницю, у свою чергу, були поділені на дві частини: 1) ті, що мають радіоприймачі АРЗ і 2) не мають радіоприймача АРЗ. Унаслідок такого поділу коло осіб, які цікавили слідчого, набагато звузилось.

Класифікацією називається поділ предметів на класи, зроблений таким чином, що кожен клас займає стосовно інших класів точно визначене і міцно закріплене місце.

Класифікація є видом поділу поняття, але вона відрізняється від звичайного поділу. При класифікації поділ відбувається не за будь-якою ознакою, а за найістотнішою, такою, що визначає характер усіх останніх ознак предметів, котрі класифікуються, і дає змогу установити для кожного класу чітко визначене, постійне місце серед інших класів.

Класифікація є такий поділ, у якому рід поділяється на види, види - на підвиди і т. д. За допомогою класифікації здобувають струнку систему розміщення тих чи інших предметів за класами, закріпленими у таблицях, схемах, кодексах тощо.

Класифікації бувають природними й допоміжними.

Допоміжна класифікація - розміщення предметів або явищ у певному порядку за якоюсь зовнішньою ознакою.

Прикладом такої класифікації є розміщення в алфавітному порядку прізвищ робітників і службовців у відомості а одержання зарплати. У юрисдикції до допоміжної класифікації відноситься інкорпорація законів або інших правових актів за хронологією чи алфавітом.

Допоміжна класифікація дає змогу легше і швидше відшукати той чи інший предмет серед інших класифікованих предметів. Знання того яке місце посідає той чи інший предмет, ще не створює можливості щось стверджувати про його властивості. Наприклад, із того, що робітник Іваненко занесений до відомості під сьомим номером, про нього не можна зробити жодного висновку.

Природна класифікація - це розподіл предметів або явищ за групами (класами) на основі їхніх істотних ознак.

Приклади природної класифікації: класифікація су-спільно-економічних формацій, класифікація хімічних елементів (періодична система елементів), класифікація тварин у біології, класифікація рослин у ботаніці тощо.

Як приклад класифікації у юридичній науці можна навести систему державного права України. За предметом правового регулювання воно поділяється на такі галузі права: 1) державне право, 2) цивільне право, 3) адміністративне право, 4) фінансове право, 5) трудове право, 6) земельне право, 7) колгоспне право, 8) сімейне право, 9) кримінальне право, 10) судоустрій, 11) кримінальний процес та 12) цивільний процес. Кожна галузь права поділяється, в свою чергу, на правові інститути. Так, галузь державного права включає в себе інститути громадянства, виборчої системи тощо. Галузь цивільного права - інститути права власності, спадщини і т. ін.

На відміну від допоміжної класифікації, природна класифікація стверджує можливість визначити за місцем, що посідає предмет у класифікації, його властивості, а також передбачити властивості тих предметів, які ще не відшукані, але існування котрих можна допускати, виходячи із даної класифікації. Наприклад, Д. І. Менделєєв, створивши періодичну систему елементів, передбачив на її основі властивості таких на той час не відомих, відкритих пізніше, хімічних елементів, як гелій, скандій і германій.

Класифікуючи, слід мати на увазі, що, окрім розвинутих, типових форм, існують і форми нерозвинені або нетипові, проміжні, такі, котрі стоять на грані різних класифікованих предметів, поєднують у собі ознаки предметів, які входять до різних груп. Наприклад, єхидна і качконіс мають ознаки і ссавців і плазунів, поєднують риси обох цих класів.

Подібні факти трапляються і під час систематизації правових норм. Так, поряд із типовими відносинами - майновими та сімейними - є і майново-сімейні відносини, нетипові ні для цивільного, ні для сімейного права. Такими Ж атиповими є авторські відносини, які мають елементи трудових і майнових відносин. Наявність таких нетипових проміжних форм створює утруднення при визначенні їхнього місця у класифікаційній системі, оскільки за одними ознаками предмет або явище можуть бути включені до однієї групи, а за іншими ознаками - до другої. У таких випадках предмет відносять до тієї групи, яка стоїть ближче до класифікаційного предмета і більше відповідає його природі. Так, майново-сімейні відносини з огляду на тісніші їх зв'язки із сімейними відносинами законодавець відніс до сімейного права, а не до цивільного; авторські відносини включені не до трудового, а до цивільного права, оскільки за методом регулювання вони ближчі до цивільного права, ніж до трудового.

Будь-яка класифікація відносна. Із розвитком науки вона уточнюється, доповнюється, замість однієї класифікації створюється нова, більш адекватна дійсності. Кожна класифікація приблизна, вона в огрубілій формі розкриває зв'язки між предметами, що класифікуються.

Природна класифікація при неправильній її побудові може виявитися штучною. Штучною вважається така класифікація, у якій поділ предметів на класи проведено не за істотною ознакою, а за зовнішньою, другорядною. Така класифікація викривляє взаємозв'язки між предметами та явищами і тому є непридатною для науки й практики.

Класифікації належить важлива роль у пізнанні й практиці. Вона дає змогу охопити вивченням предмети за єдиною основою, установити не тільки місце кожного з них, а й зв'язки одного з одним, розкриває їхню внутрішню закономірність.

Велике значення класифікація має в юридичному законодавстві й правовій науці. Наприклад, завдяки такому способу класифікації, як кодифікація, норми різних галузей права приводяться до стрункої системи і, таким чином, створюються умови для користування законами. Кодифікація правових норм створює можливість не тільки швидко знайти ту чи іншу норму права, а й розкрити за допомогою систематичного тлумачення її зміст.

Кодифікація дає змогу виявити прогалини в праві, неузгодженість і можливі суперечності між окремими правовими актами. Завдяки класифікації законодавство стає доступнішим для засвоєння і застосування; кодифікація послуговується основою подальшого вдосконалення законодавства.

Важливу роль для судової практики і юридичної науки відіграють такі класифікації, як класифікація юридичних фактів, класифікація доказів, класифікація угод, класифікація слідів тощо.

Задачі

1. Дати аналіз дефініції ( визначити, чи правильна вона, коли ні - то яке правило порушено ): «Транспортні засоби це автомобілі, автобуси та мотоцикли»

НЕ ВІРНЕ.(Помилка надто вузького визначення)

Визначення повинно бути співмівмірним: дефінієндум і діфінієнс мають бути взаємозамінюваними, тобто їхні обсяги повинні бути однаковими ( А = Вс), а в даній дефініції це правило порушено ( А > Вс ) тобто «надто вузьке визначення» .

2.Дати аналіз поділу ( визначити чи є він правильним, коли ні то яке правило порушено): «дефініції можуть бути легальними , явними та неявними »

НЕ ВІРНЕ.(Помилка поділу із зайвими членами)

Поділ повинен бути співмірним, тобто обсяг подільного поняття має дорівнювати сумі обсягів членів поділу. А в даному поділі до членів поділу належить поняття, обсяг якого не входить до обсягу подільного поняття. Тобто тут порушено правило співмірності поділу.

3. Проаналізувати судження ( визначити його вид і структуру ):

«Існують заперечні прості судження ».

Записати судження, яке суперечить цьому

«Заперечні прості судження»- це суб’єкт ( S ) судження

«Існують»- це предикат ( P ) судження

У формалізованому вигляді:

Р - S

судження, яке суперечить цьому:

ù Р - S

Це просте екзистенційне судження.

- просте тому що в ньому жодна логічна частина не є судженням. Його можна розкласти на поняття, а не на окремі судження. Воно має один суб’єкт і один предикат.

- екзистенційне тому що предикат виражає сам факт існування предмета судження

4. Формалізувати судження: « Цей слід не належить ані потерпілому, ані підозрюваному »

S не є Р1 ані Р2

Це складне судження, утворене із двох простих суджень:

1) Цей слід не належить потерпілому. S не є Р1

2) Цей слід не належить підозрюваному. S не є Р2

Позначимо перше судження літерою А, друге судження літерою В. За допомогою таблиці істинності розглянемо залежність істинності кон'юнктивного судження від істинності суджень, які його складають:

З'єднальне судження істинне за істинності всіх кон'юнктів, що входять до його складу, і хибне за хибності хоча б одного з них. Отже у формалізованому вигляді це судження можна виразити так:

АTВ

5. Встановити дотримання основних законів правильного мислення у міркуванні:

На місці злочину виявлено сліди П.

П. Нещодавно повернувся з місць позбавлення волі.

П. ніде не працює.

П. купує дорогі речі

Злочин було вчинено П.

Дане міркування побудовано способом відбору вихідного матеріалу, а саме методом неповної індукції - індукції переліком (популярна індукція)

7. Хто з підозрюваних А, В і С має тверде алібі, коли відомі такі обставини: 1)твердження про участь у вчиненні злочину А і В суперечать одне одному; 2) якщо до злочину причетний С, то цього досить для звинувачення А ( але не навпаки ); 3) алібі С є достатнім, але не необхідним для зняття звинувачення з В. Розв’язок подайте у формалізованому вигляді

Твердження про участь у вчиненні злочину А і В суперечать одне одному;

А ÒùВ, ВÒùА

Якщо до злочину причетний С, то цього досить для звинувачення А ( але не навпаки )

С ÒА

Алібі С є достатнім, але не необхідним для зняття звинувачення з В

С ñ В

ñ - не необхідність

Виходячи із цих формалізованих обставин підозрювані А та С мають тверде алібі.

8. Чи правильні такі умовиводи?

                                                       _             _

а) А v В        б) АÒВ        в) АÒВ        г) А v В

                             _                                           _

    А                     А                     В                   В

-------               -------               -------            -------

   _                       _                      _                    _

   В                      В                     А                   А

Дані умовиводи будуть не правильними тому що вони не відносяться ані до стверджувальних модусів, ані до заперечних.

У стверджувальному модусі від істинності основи йдеться до істинності наслідку. Умовивід ґрунтується на положенні: ствердження основи веде до ствердження наслідку. У заперечному модусі робиться висновок від хибності наслідку до хибності основи. Умовивід ґрунтується на положенні: заперечення наслідку є запереченням основи. А у даних умовиводах жодного із положень не дотримано.

9. Побудуйте пряме доведення тези Т, виходячи з таких аргументів:

1) А (( В( С ); 2) А (( С; 3) ( В ( Т ; 4) С.

Доведення - це процес думки, що полягає в обґрунтуванні істинності якогось положення за допомогою інших положень, істинність котрих установлена раніше.

Будь-яке доведення складається із трьох частин: тези, аргументів (основи) і демонстрації (форми доказу). Тезою доказу називається положення, істинність якого треба довести. Аргументом (основою) називаються ті судження, які наводяться для доведення тези. Демонстрацією (формою доказу) називається спосіб логічного зв’язку тези з основою.

Доведімо тезу Т на основі таких аргументів:

1) А (( В( С ) - А v (В v С)

2) А (( С - АÒùС

3) ( В ( Т - ù ВÑÒТ

4) С - С

Використовуючи правила виведення СНВ, находимо логічні наслідки із цих аргументів. Пряме доведення вважається завершеним, якщо серед цих наслідків буде судження, що фігурує як теза, тобто Т.

5) ù А ( УІ: 2,4 )

6) В v С (УД: 1,5 )

7) ù В (УД: 6.4 )

8) Т (УЕ: 3,7)

Отож, позаяк у сьомому рядку ми отримали Т застосуванням до наявних аргументів правил виведення, то робимо висновок - тезу Т вважати доведеною.

10. Якої помилки припущено при доведенні:

Крадіжка є злочином; здирництво не є крадіжкою. Отже, здирництво - це не злочин

У вищезазначеному доведенні порушено одне з правил категоричного силогізму, а саме термін не розподілений у засновку, не може бути розподілено у висновку.

Крадіжка (М+) є злочином (Р-)

Здирництво (S+) не є крадіжкою (М+)

Отже, здирництво (S+) - це не злочин (Р+)

Більший термін (Р) не розподілений у засновку, але є розподіленим у висновку, що порушує правило. Дана помилка, пов’язана з порушенням правила розподіленості крайніх термінів, називається незаконним розширенням терміну (у даному випадку - більшого терміну). Доведення є хибним.

Список використаних джерел

1. В.Є. Жеребкін. Логіка: Підручник. - 8-ме вид., стер. - К.: Т-во «Знання», КОО, 2005. - 255 с.

2.       І.В. Хоменко. Логіка для юристів: Підручник. - К.: Хрінком Інтер, 2004.- 224 с.- Бібліогр.: с. 212-219.

3.       Логіка. Методичні вказівки для вивчення курсу студентами усіх форм навчання/ М.В.Бевз. - Хмельницький: ХНУ, 2004. - 75 с.

4.       О.Ю.Щербина. Логіка для юристів: Курс лекцій. Вид. 2-ге,допов. І перероб. - К.: Юридична думка, 2004. - 264 с.

Страницы: 1, 2, 3