Рефераты. Принципи дипломатичного протоколу та етикету

Принципи дипломатичного протоколу та етикету

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАІНИ

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ












РЕФЕРАТ


принципи дипломатичного протоколу та етикету











Одесса 2007

Зміст


1. Організація ділових контактів із зарубіжними партнерами

1.1. Підготовка програми перебування зарубіжної делегації

1.2. Протокольні питання зустрічі та прийому зарубіжних делегацій

2. Основні правила ділового етикету

2.1. Одяг, зовнішній вигляд та звички

2.2. Сучасний етикет та правила поведінки людей

2.3. Особливості поведінки в гостях та громадських місцях

2.4. Етикет національного прапора

Список використаної літератури

1.Організація ділових контактів із зарубіжними партнерами

 

1.1. ПІДГОТОВКА ПРОГРАМИ ПЕРЕБУВАННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ДЕЛЕГАЦІЇ


Ціллю візиту представників іноземних фірм може бути: з’ясування можливостей установлення контактів: проведення переговорів; підписання документів; організація семінарів, ярмарків, виставок і т.д.

Ціль візиту делегації, її персональний склад і рівень представництва, з погляду протоколу, самі істотні моменти, що визначають рівень делегації й особливості прийому. Іншими словами. Форма прийому делегації залежить від цілі приїзду делегації і рангу її голови.

До приїзду іноземної делегації приймаюча сторона повинна розробити 2 програми її перебування в країні:

- загальну програму, призначену для гостей;

- докладну програму, що включає технічні деталі, необхідні для приймаючої сторони, зацікавлених осіб і організацій.

Загальна програма містить у собі інформацію з наступних питань:

1. Зустріч делегації.

2. Ділова частина програми (переговори, зустрічі, бесіди).

З. Прийоми (сніданки, обіди і т.д.).

4. Культурна програма

5. Поїздка по країні

6. Проводи делегації

Що стосується детальної програми, то в ній, щоб уникнути зривів і накладок, необхідно відбити всі організаційні моменти пов’язані з прийомом іноземної делегації Так, зокрема, зустріч делегації жадає від приймаючої сторони пророблення таких питань, як:

- персональний склад зустрічаючих;

- участь (у разі потреби) представників преси, радіо, телебачення;

- піднесення квітів;

- привітальні промови;

- забезпечення транспортом;

- розміщення в готелі і т.д.

Кожен пункт детальної програми вимагає пророблення з обов’язковою вказівкою відповідальних виконавців.

У випадку, якщо голова делегації прибуває з дружиною, то приймаюча сторона повинна передбачити спеціальну програму, чи окремі заходи в загальній програмі для дружини гостя і осіб що його супроводжують.

При розробці програми варто врахувати, що незважаючи на робочий діловий характер візиту, під час перебування делегації прийнято організовувати неофіційні неформальні зустрічі як господарям, так і гостями. Перша така зустріч завжди організовується приймаючою стороною.

При організації зустрічі в ресторані необхідно вибрати стіл, що знаходиться подалі від оркестру, вхідних дверей, службового приміщення. Не слід також влаштовувати такі зустрічі в ресторані, де звичайно харчуються гості.

Для того, щоб і гості могли скористатися можливістю організувати відповідну зустріч для нашої делегації, необхідно запланувати в програмі один вільний вечір

У програмі кожного дня корисно залишати вільний час для 2-го сніданку й особистих справ.

Делегації, що прибувають з короткостроковим візитом на 2-3 дні, краще приймати протягом робочого тижня, не займаючи суботи і неділі, у противному випадку необхідно передбачити програму і на вихідні дні.

Вечірні прогулянки по західних столицях звичайно приємні, що не завжди скажеш про прогулянки ввечері по наших містах. Тому запрошуючи іноземців у своє місто, бажано продумати, чим їх зайняти по вечорах.

Разом з тим, при складанні програми увага приймаючої організації повинна бути, звичайно, зосереджена на основній цілі візиту делегації (переговори, зустрічі, бесіди і т.д.). Саме головне в програмі - це її збалансованість. З одного боку, вона повинна задовольняти професійним інтересам членів делегації, а з іншого боку - носити і загальноосвітній характер [ 29 ].


1.2. ПРОТОКОЛЬНІ ПИТАННЯ ЗУСТРІЧІ ТА ПРИЙОМУ ЗАРУБІЖНОЇ ДЕЛЕГАЦІЇ


Отже, програма складена, настав час їхати зустрічати зарубіжну делегацію. Тут також варто мати на увазі доцільність дотримання деяких протокольних правил.

Ранг та посада зустрічаючого голови делегації повинні відповідати рангу і посаді приїжджаючого голови делегації. Іншими словами, якщо приїжджає голова іноземної фірми, те його павине також зустріти голова фірми приймаючої.

Для зустрічі звичайно прибуває голова приймаючої делегації в супроводі 2-3-х чоловік. Якщо гість приїжджає разом із дружиною, то його зустрічає голова нашої делегації також із дружиною.

Першим представляється голова, що приймає делегацію, і якщо з ним на зустріч приїхала його дружина то він представляє гостям і її.

Другим представляється гість - голова іноземної фірми, який представляє також і свою дружину.

Потім голова приймаючої делегації представляє своїх співробітників - членів делегації, що приїхали зустрічати гостей, по рангах. Якщо серед зустрічаючих є жінки, то їх представляють у першу чергу. Якщо жінок небагато, то їх представляють по рангах, а потім чоловіків - також по рангах.

Після цього голова делегації, що приїхала, у такий же спосіб представляє і членів своєї делегації.

Зустрічаючи делегацію в аеропорту або на вокзалі, голова приймаючої сторони повинен вручити квіти всім жінкам, що входять до складу делегації чи прибули разом із членами делегації. Причому при зустрічі і проводах в аеропорту чи на вокзалі доречно підносити квіти, загорнені в целофан (чоловікам квіти не дарять, за виключенням ювілейних дат).

Очевидно, що тепла зустріч і прощання - важливий елемент у взаєминах між людьми, що сприяє створенню дружньої атмосфери в процесі роботи.

Тому зарубіжних гостей, що приїжджають на фірму за запрошеннями або для ознайомлення з її діяльністю, голова фірми повинен зустріти, провести і вітати на урочистому прийомі. Інший час гістьми можуть займатися інші співробітники фірми.

Рис. З

Форми вітання у світі надзвичайно різноманітні. Так, племена що проживають у Новій Зеландії Маорі, вітають один одного, торкаючись носами, а в жителів Тибету існує звичай: вітаючись, вони знімають правою рукою свій головний убір, а ліву - закладають за вухо, при цьому висувають язик. У Японії як вітання застосовуються три види поклонів - найнижчий, середній уклін під кутом 30° і легкий уклін під кутом 15°.

Європейці звичайно злегка піднімають лівою рукою капелюх і віддають легкий уклін. Це не стосується таких головних уборів, як берет, в’язана і хутряна шапка.

Однак, якими б не були різні національні звичаї, міжнародний етикет вітань, власне кажучи, однаковий і ґрунтується на наступних правилах:

- чоловік вітає жінку перший, хоча в Англії цей привілей належить жінкам (жінка першою вітає чоловіка, якщо вона його переганяє, проходить біля стоячої чи сидячої групи людей, або приєднується до них)

- молодший за віком першим вітає старшого.

Молодша за віком жінка - старшу, а також чоловіка, що набагато старший за неї;

- молодший за посадою співробітник - старшого. Член делегації - керівника делегації своєї і зарубіжної.

Не чекайте поки вас будуть вітати, краще слідувати правилу, що міститься в Статутах деяких армій зарубіжних країн: із двох офіцерів, які мають однакове звання, першим вітається той, хто більш ввічливий і вихований.

Що ж стосується самого процесу представлення, так званого знайомства, то тут теж існують визначені правила. Представляють людину раніше невідому, знову прибулого - тим, що зібралися, чоловіка - жінці, менш відомого - більш відомому (у відповідності зі службовим становищем і т.д.).

Під час представлення людей старшого віку звичайно називають їхні титули і звання. Це має місце і на офіційному прийомі при представленні присутніх. Під час представлення не дякують, а лише вітають один одного, обмінюються рукостисканнями. Чоловікам рекомендується це робити завжди, а жінкам - по обопільній згоді.

Коли чоловіка представлять жінці, то руку першою подає жінка. Той же пріоритет належить і людям більш похилого віку. Старша за віком жінка подає руку молодшій, керівник - підлеглому і т.п. Але в деяких країнах це не є обов’язкове правило, наприклад в США.

Якщо зустрічаються подружні пари, то спочатку жінки здороваються одна з одною, потім чоловіки вітають жінок і тільки після цього чоловіки вітають один одного. Жінка представляється подружній парі першою.

Якщо вітання супроводжується рукостисканням, то чоловіки, здороваючись, у всіх випадках повинні зняти рукавичку з правої руки, а жінка це робить, тільки якщо на руці в'язана чи товста хутряна рукавичка. Якщо при зустрічі одна з двох жінок оголила руку для рукостискання, то інша повинна зробити теж саме.

Що ж стосується звичаю цілувати руку жінкам, то в багатьох країнах у даний час він практично не вживається. Зберігся цей звичай, зокрема, у поляків, які вважають, що поцілунок руки є знаком особливої поваги до жінки і додає сам по собі урочистий характер зустрічі. В Австрії жінкам цілують руку також лише в особливо урочистих випадках.

У нашій країні, як і в більшості країн світу, прийнято цілувати руку лише заміжнім жінкам і тільки в урочистій обстановці, при цьому варто враховувати, що цей жест доречний лише в закритих приміщеннях. Якщо ви зважилися удатися до такої форми вітання, то, злегка нахилившись вперед, підносите руку дами до своїх губ і робити на її тильній стороні швидкий поцілунки, часом навіть не доторкаючись до руки губами. Звичайно, у момент поцілунку ви повинні дивитися на жінку.

Особливі правила. Дипломатичний протокол і етикет чітко визначають при звертанні до голів держав, міністрів та послів.

Ім’я і прізвище високих осіб при цьому не згадуються: Ваша Величність (Your Majesty), Ваша Королівська Величність, чи Ваша Величність (Your Highness). До Надзвичайного і повноважного посла звертаються:

Ваша Величність (Your Excellency); до католицького кардинала - Ваша святість (Your Holiness). До президента і його дружини звертаються: Пане президенте і Пані + прізвище.

У західноєвропейських країнах при звертанні один до одного прийнято приєднувати до імені звання або посаду: професор Мертенс, доктор Шульц і т.д. Причому на відміну від нашої країни такі звання, як “доктор” чи “професор” можуть означати лише приналежність даної особи до творчої професії. Зовсім необов’язковим є дійсна наявність у нього такого звання. В Австрії звертання “пан доктор” застосовується стосовно лікарів, докторів наук, акторів, музикантів. В США і Англії будь-якого викладача можуть назвати професором. У більшості країн можна звертатися до людей без згадування прізвища: пан, мер, пан доктор. Виключенням є Німеччина, де в подібному випадку все-таки приєднується прізвище: пан доктор Шульц. Жінок можуть називати по званню чоловіка. В Австрії вираз фрау професор може означати, що чоловік цієї жінки викладач університету.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6



2012 © Все права защищены
При использовании материалов активная ссылка на источник обязательна.