Контрольна робота
"Адміністративний мовний етикет"
Вступ
Кажуть, зустрічають по одягу… Наша мова і є не що інше, як «одяг» наших думок. Уміння вести себе з людьми належним чином є одним з найважливіших, якщо не найважливішим, чинником, що визначає шанси домогтися успіху в бізнесі, службової або підприємницької діяльності. Культура усного і писемного мовлення сьогодні стає не тільки невід'ємною частиною іміджу ділової людини, а й важливою умовою професійного успіху в будь-якій сфері діяльності.
Адміністративний етикет і етика ділового спілкування – це зведення певних правил поведінки, прийнятих сферою виробництва, послуг, культури, науки, тобто у сфері вашої професійної діяльності. Дотримання службово-ділового етикету залежить від часу, обставин. На відміну від норм моралі (етики) правила етикету здебільшого є умовними, носять характер неписаних законів, які все неухильно дотримуються.
Останнім часом проблеми ділового спілкування та етики набувають особливої як теоретичної, так і практичної значущості у зв'язку з необхідністю удосконалення організаторської та управлінської стратегії, регламентуванням і розширенням зв'язку з громадськістю, поширенням послуг і посередництвом у всіх їхніх видах і формах.
Мета даної контрольної роботи розглянути особливості етикету мови, ділового спілкування і норми ділового листа, як невід'ємної частини адміністративної етики.
1. Етикет мовного спілкування
Етикет мовного спілкування починається з дотримання умов успішного мовного спілкування: з доброзичливого ставлення до адресата, демонстрації зацікавленості в розмові, '' розуміння «.
Налаштованості на світ співрозмовника, щирого висловлення своєї думки, співчутливого уваги. Сигналами уваги, співчуття, правильної інтерпретації і співчуття є не тільки регулятивні репліки, а й паралінгвістичні засоби – міміка, усмішка, погляд,
Таким чином, мовна етика – це правила належного мовної поведінки, засновані на нормах моралі, науково-культурних традиціях.
Етичні норми втілюють у спеціальних етичних мовних формулах і виражаються у висловлюваннях цілим ансамблем різнорівневих засобів: як повно знаменними словами словоформами, так і не повно знаменними словами частин мови (частка, вигук).
Головний етичний принцип мовного спілкування – дотримання паритетності – знаходить своє вираження, починаючи з привітання і закінчуючи прощанням, на всьому протязі розмови.
1. Привітання. Звернення.
Привітання звернення задають тон всьому розмови. Залежно від соціальної ролі співрозмовників, і відповідно вітання здрастуй або здрастуйте, добрий день (вечір, ранок), привіт, салют, вітаю і т. п. Важливу роль грає так само ситуація спілкування.
Звернення виконує контакто-установлюючі функцію, є інтимізації, тому на протяг всієї мовної ситуації звернення слідують вимовляти неодноразово; це свідчить і про добрі почуття до співрозмовника, і про увагу до його слів.
У фактичному спілкування, у мові близьких людей, в розмовах з дітьми звернення часто супроводжуються або замінюється перифразами, епітетами зі зменшено-пестливими суфіксами: Оленька, зайчик мій, киця, любонько і т.д.
Особливо це характерно для промови жінок і людей особливого складу, а також для емоційної промови.
Національні і культурні традиції наказують певні форми звертання до незнайомих людей.
2. Етікетние формули.
У кожній мові закріплені способи вираження найбільш частотних і соціально значущих комунікативних намірів.
Так, при вираженні прохання в прощенні, вибачення прийняти вжити пряму, буквальну форму, наприклад, вибач (те), прости (ті).
Існують етикетні формули привітання: одразу після звернення вказується привід, потім побажання, потім запевнення у щирості почуттів, підпис.
3. Евфемізація мови.
Підтримання культурної атмосфери спілкування, бажання не засмутити співрозмовника, не образити його побічно, не викликати дискомфортне стан-все це зобов'язує мовця, по-перше, вибирати евфемістичні номінації, по-друге, пом'якшувальний, евфемістичний спосіб вираження.
Історично в мовній системі склалися способи перифрастичних номінації за все, що ображає смак і порушує культурні стереотипи спілкування. Це перифрази щодо відходу з життя, статевих відносин, фізіологічних отруєнь, наприклад, він покинув нас, помер, пішов з життя.
Пом'якшуючими прийомами ведення розмови є так само непряме інформування, ілюзії, натяки, які дають зрозуміти адресату істинні причини подібної форми висловлювання.
У традиціях російського мовного етикету забороняються про присутніх говорити в третій особі (він, вона, вони), таким чином, всі присутні опиняються в одному '' спостерігається '' різні просторі мовної ситуації «Я-ТИ (ВИ) – ТУТ-ЗАРАЗ '. Так показується шанобливе ставлення до всіх учасників спілкування.
4. Перебивання. Зустрічні репліки.
Ввічливе поводження в мовному спілкування наказує вислуховувати репліки співрозмовника до кінця. Однак висока ступінь емоційності учасників спілкування, демонстрація своєї солідарності, злагоди, введення своїх оцінок '' по ходу '' промови партнера. За спостереженнями дослідників, перерви характерні для чоловіків, більш коректні в розмові жінки. Крім того, перебивання співрозмовника-це сигнал некооперативна стратегії. Такого роду перерви зустрічаються при втрати комутативною зацікавленості.
Культурні та соціальні норми життя, тонкощі психологічних відносин наказують говорить і хто слухає активне створення доброзичливої атмосфери мовного спілкування, яка забезпечує успішне вирішення всіх питань і призводить до згоди.
5. Ви-спілкування і ТИ – спілкування.
У російській мові широко поширене ВИ – спілкування в неофіційній мови. Поверхневе знайомство в одних випадках і неблизький тривалі відносини старих знайомих в інших показується вживанням ввічливого «ВИ '' крім того, ВИ – спілкування свідчить про повагу учасників діалогу так, ВИ – спілкування характерне для давніх подруг, що живлять один одному глибокі почуття поваги та відданості. Найчастіше ВИ – спілкування при тривалому знайомстві або дружніх стосунках спостерігаються серед жінок. Чоловіки різних соціальних верств частіше схильні до ТИ – спілкуванню. Серед неосвічених і мало – культурних чоловіків ТИ – спілкування вважається єдино прийнятною формою соціальної взаємодії. При сталих відносинах ВИ – спілкування ними робляться спроби навмисного зниження соціальної самооцінки адресата і нав'язування ТИ – спілкування. Це є деструктивним елементом мовного спілкування, що знищує комунікативний контакт. Прийняти вважати, що ТИ – спілкування завжди є проявом душевної злагоди і духовної близькості, і що перехід на ТИ – спілкування є спробою інтимізації відносин, порівн. пушкінські рядки:
'' Нехай ВИ серцевим ТИ вона, обмовився, замінила…''
Однак при ТИ – спілкуванні частина втрачається відчуття унікальної особистості і феноменальності міжособистісних відносин, пор. в. «Хрестоматії '' листування Ю.М. Лотмана і Б.Ф. Єгорова.
Паритетні відносини як головна відповідна спілкування не скасовують можливості вибору ВИ – спілкування і ТИ – спілкування в залежності від нюансів соціальних ролей і психологічних дистанцій у різних ситуаціях можуть вживати займенник '' ви і ти '' в неофіційній обстановці. Це може свідчити про відчуження, про бажання ввести мовну ситуацію елементи ритуального спілкування.
2. Етика ділового та адміністративної мови
У сфері ділових відносин ми маємо справу і з паперами, і з людьми. Якщо ділові папери мають більш-менш усталені форми (їх стиль підпорядкований нормативам, стандартам, гостами, які й визначають форми документів), то люди можуть бути різними: добрими і поганими, добрими і злими, чесними й не дуже – в кінці кінців, просто нервовими і психічно неврівноваженими. Але в офіційно-ділових ситуаціях прояви особистісних якостей, особливостей характеру і настрої повинні бути зведені до мінімуму. Інакше ситуація може стати конфліктною і перейти у з'ясування особистих відносин – аж до взаємних образ, тобто переросте в скандал. І якщо приватна особа, відвідувач, прохач, клієнт зовсім не обов'язково знаходиться на роботі й отримує за свою участь в офіційно-ділових відносинах зарплату, то працівники фірм, компаній, різного роду установ та організацій перебувають на службі, є офіційними особами, а значить, зобов'язані вести себе відповідно, і забезпечення офіційно-ділової ситуації – їх службовий обов'язок.
Відповідно, виконання завдання забезпечити максимально комфортне спілкування для всіх учасників офіційно-ділових відносин безпосередньо залежить від колективної культури у тій чи іншій організації. У чому ж виражається ця культура? І що потрібно знати і про що пам'ятати, щоб зберегти ділову атмосферу як усередині колективу, так і при спілкуванні з відвідувачами та клієнтами ззовні?
Культуру в колективі забезпечує так званий етикет ділового спілкування (діловий етикет), тому в першу чергу потрібно пам'ятати, що основу ділового етикету становить офіційно-діловий стиль російської мови, або ділова мова. Офіційно-діловий стиль (яким би сумним комусь не здався даний факт) – це перш за суху мову документа. Отже, мовне спілкування має бути таким, щоб його можна було зафіксувати письмово, відобразити в документі (в культурі мови це називається письмове відновлення мовної ситуації). Подумайте самі, які слова і пропозиції можуть бути відображені в документі, а які ні – від останніх краще утриматися і в усному мовленні. Таким чином, головна вимога мовного спілкування в процесі офіційно-ділових відносин – зрозуміле, лаконічне і чітке виклад інформації не тільки на папері, а й в усній розмові. Щоб виконати цю вимогу необхідно додержуватись наступних умов:
1. При діловому спілкуванні треба вміти грамотно говорити і писати. Це не означає бути філологом, цілком достатньо узгоджено організовувати слова в реченні і мати уявлення про предметний зміст вживаних слів. Співробітник складу, на якому є транзистори і резистори, звичайно, не повинен розбиратися в них як радіоінженер, але повинен вміти відрізняти їх один від одного і не помилятися в назвах при заповненні накладної або інших документів.
2. Діловий мова повинна бути максимально знеособлений, тобто текст слід викладати від третьої особи. При цьому слід уникати вживати особисто-вказівні займенники, в тому числі і 3-ї особи (він, вона, вони), оскільки їх використання, коли мова йде про декілька іменників того ж роду, може суперечити точності і ясності викладу. Згідно з офіційним стилем, «компанія» Електрон» надає наступні послуги» краще, ніж «ми надаємо наступні послуги». Якщо необхідно виклад від першої особи, то слід вказувати офіційний статус цієї особи: «Я, головний бухгалтер компанії» Електрон», Іванова Алла Вікторівна». При цьому слід пам'ятати, що якщо на бланку в реквізитах документа вже зазначено назву організації, то повторення цієї назви не потрібно, цілком достатньо буде: «Я, головний бухгалтер, Іванова Алла Вікторівна». Так само і при усному спілкуванні, представляючись відвідувачеві в офісі компанії «Електрон», цілком достатньо вказати тільки ім'я і посаду.
Страницы: 1, 2
